День пам’яті святителя Сави Сербського

12/25 січня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Сави Сербського,
архієпископа.

Святий Сава народився в сім’ї сербського жупана Стефана Немані (ХІІ ст.), який об’єднав більшу частину сербських земель і зробив їх політично незалежними. Сам Сава став засновником незалежної Сербської Церкви.

Угодник Божий був наймолодшою дитиною й народився по молитвах благочестивих батьків, які пообіцяли Богу до смерті зберігати чистоту. У Святому Хрещенні його назвали Растьком (Ростиславом). Хлопчика не цікавили пусті забави, і він роздумував про подвижницьке життя.

Афон

Монах із руського Пантелеймонового монастиря на Афоні розповів йому про подвижництво афонських монахів, і 17-річний юнак вирішив поселитися на Святій Горі та працювати Господеві в чернечому чині. У супроводі вірних людей майбутній Святитель потай вирушивя на Афонську Гору, де подвизався в Пантелеймоновому монастирі. Святого швидко знайшли, але повернути додому не змогли. Під час перебування посланців батька в монастирі Растько поспіхом прийняв чернечий постриг із іменем Сава.

Згодом він перейшов у Ватопедську обитель. Батьки Сави спочатку дуже тужили, а потім змирилися з волею Божою та раділи, що їхній син обрав шлях чернецтва. Вони написали Саві листа й послали багато золота для потреб афонських монастирів і бідних. Святий був рядовим монахом і часто подорожував Афоном, щоб відвідати подвижників і доставити їм необхідне.

Розбійники

У той час на Афонську Гору часто нападали розбійники, які грабували перехожих та чернечі обителі. Не раз Сава потрапляв до їхніх рук, але щоразу його рятував Господь.

Якось, коли майбутній Святитель ніс хліб пустельникам, злочинці схопили його й запитали, хто він і куди направляється. Сава назвав себе учнем отця Макарія та відповів, що несе хліби старцям. Слова Святого зворушили жорстокі серця, розбійники відпустили його та пішли за ним у монастир. Коли вони дізналися про походження та смирення Святого, то попросили в нього благословіння й пообіцяли більше не чинити розбою.

На кошти угодника Божого в Ватопедському монастирі спорудили храми на честь Різдва Пресвятої Богородиці та святителя Іоанна Златоуста, оновили головну Благовіщенську церкву.

Сави Сербського — *Афон. Ватопедський монастир*

Постриг батьків. Сербська обитель

Згодом наставлені сином-подвижником Стефан Неманя та його дружина Анна прийняли чернечий постриг. Спочатку Стефан, якому в постризі дали ім’я Симеон, подвизався в побудованому ним самим Студеницькому монастирі, а потім він вирушив на Афонську Гору. Своїм наступником правитель поставив сина Стефана.

Через деякий час Сава за дорученням Ватопедського ігумена побував у Константинополі в імператора Олексія ІІІ Ангела, що царював у 1195–1203 роках. Там Святий випросив у царя запустілий Хіландарський монастир на Афоні.

Після того Сава з батьком зі згоди прота Афонської гори та загального собору афонських монастирів перетворили Хіландар на обитель для сербів. Вони розширили головний храм на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, оточили монастир фортечною стіною з баштою, всередині стін спорудили просторі келії для монахів, забезпечили обитель земельними володіннями.

Пізніше Сава знову відвідав царя Олексія, який дарував йому та батькові в володіння свій монастир Зіг на Афонській Горі та надав Хіландарській обителі статус ставропігіальної. З часом під назвою Хіландарського монастиря об’єдналися 14 окремих монастирів та володінь на Афоні. З того часу Хіландар перейшов у відання великого сербського жупана Стефана як спадкове володіння сербських государів.

Сава написав для монастиря устав. Окрім своєї обителі, він дбав і про інші афонські монастирі, до яких надсилав щедрі пожертви.

Управління монастирем. Цілющі мощі

Тим часом батько Сави Симеон помер. Згодом із раки покійного почало виділятися цілюще миро. Старця Симеона Церква прославила в сонмі святих. Сава залишався простим монахом, і прот Афону Дометій, що любив та поважав його, схилив його до прийняття священного сану. Пізніше угодник Божий удостоївся й сану архімандрита.

Коли в Сербії виникли міжусобиці між жупаном Стефаном і його братом Волканом, Стефан попросив Саву перенести мощі батька в сербську землю. Сава послухався та прибув у Сербію разом із чесними мощами. Невдовзі після того розбрат припинився, а Волкан підкорився Стефану. Мощі старця Симеона помістили в Студеницькому монастирі, управління яким за проханням жупана Стефана прийняв на себе святий Сава.

Миром від чесних мощей по молитвах архімандрита Сави зцілювалися хворі.

Разом із братом Стефаном Сава заснував монастир Жичу. Згодом він повернувся на Афонську Гору в монастир Хіландар.

Тим часом латиняни поширювали свій вплив на православні держави і в 1204 році захопили Константинополь. Водночас розповсюджувалася богумільська єресь. Для зміцнення Православ’я на своїй Батьківщині Сава попросив імператора Феодора І Ласкаріса (1-й Нікейський імператор, що правив у 1208–1221/1222 рр.) затвердити в Сербії архієпископський престол. Також він просив звести на нього самостійного або автокефального святителя, який би сам створював єпархії та разом із Сербським Духовним Собором поставляв єпископів.

Імператор та патріарх задовольнили прохання, і Саву проти його волі посвятили в архієпископа (1219), хоча він пропонував звести в архієпископський сан одного зі старців-ієромонахів, що його супроводжували.

Угодник Божий прибув у Сербію й утвердив архієпископський престол у монастирі Жичі. Свого брата Стефана, що мав титул великого жупана, він вінчав королівським вінцем.

Господь наділив Святого даром звершення чудес.

Король Стефан у старості почав знесилюватися та попросив архієпископа Саву постригти його в чернецтво, однак Сава зволікав. Якось Стефан дуже захворів, і Святитель, що знаходився далеко, поспіхом вирушив до нього. Однак у дорозі Святому доповіли, що король помер.

Тоді Сава почав благати Господа про збереження життя брата. Коли він підійшов до одра Стефана, той прокинувся. Сава постриг брата в чернецтво з іменем Симеон, і новопострижений віддав душу Господу. Наступником Стефана став його син Радослав. За його правління Сава звершив подорож у Єрусалим.

Згодом Радослава, який деякими своїми ганими вчинками відвернув від себе народ, скинув з престолу молодший брат Владислав. Святитель Сава переконав Радослава прийняти чернечий постриг і вінчав королівським вінцем Владислава.

Після багатьох трудів на благо Церкви та Батьківщини Святий обрав своїм наступником учня Арсенія, а сам вирушив подорожувати святими місцями. У дорозі молитвами Святитель вгамував на морі страшну бурю. Угодник Божий побував в Єрусалимі, Олександрії, Антиохії та Константинополі. У болгарському місті Тирнові він завершив свій земний шлях і відійшов до Господа (близько 1236 р.).

Згодом нетлінні мощі архієпископа Сави перенесли в сербський монастир Мілешево.