Причина неспокою людей
Люди сьогодні не живуть просто. Тому вони дуже відволікаються. Вони хапаються за багато що й тонуть у безлічі піклувань і неспокою. (Паісій Святогорець)
А я спершу закінчую з якимось одним чи двома справами – і лише потім думаю про інші. Я ніколи не беруся за багато справ одразу. Зараз я думаю про щось одне. Закінчивши перше, починаю обмірковувати друге, тому що я не маю спокою, якщо беруся за друге, ще не закінчивши першого.
Хапаючись за багато справ, людина втрачає голову. Навіть просто думати про всі ці справи [одночасно] – вже призведе до шизофренії.
“Спадковість”
Якось до мене в каливу прийшов один хлопець у стані психічного розладу. Він запевняв мене, що страждає через те, що має якусь спадкову чутливість від своїх батьків, і подібне до цього.
“Про яку ще там спадковість ти мені говориш? – сказав йому я. – Насамперед тобі потрібен відпочинок. Потім закінчуй навчання. Після того йди відслужи в армії, а потім постарайся влаштуватися на роботу”.
Нещасний послухався і знайшов свій шлях. Так само люди знаходять і самих себе.
– Герондо, і я теж швидко втомлююсь від роботи. А в чому причина – зрозуміти не можу.
– Чого тобі не вистачає, то це терпіння. А причина твого нетерпіння у тому, що ти берешся за багато чого. Ти розкидаєшся на всі боки та вибиваєшся з сил. А це призводить тебе й до нервозності, тому що в тебе є любочестя й ти вболіваєш за справу.
…причина твого нетерпіння у тому, що ти берешся за багато чого. Ти розкидаєшся на всі боки та вибиваєшся з сил. А це призводить тебе й до нервозності.
Про терпіння
Коли я жив у гуртожитному монастирі, то ніс послух у столярній майстерні. Старшим на послуху був інший столяр – літній чернець, отець Ісидор.
У нього, бідолашного, не було ні краплі терпіння. Брався він робити якесь вікно, потім починав нервувати, кидав вікно – хапався робити двері, потім знову нервував, кидав двері – ліз крити дах. І так він усе залишав на середині, нічого не довівши до кінця. Одні дошки губив, інші розпилював не так, як треба…
Отак людина бідкається-бідкається, але нічого не добивається.
А є й такі люди, сили яких обмежені, можуть виконувати не більше одноєї-двох справ. Але при цьому вони хапаються за багато чого, вплутуються в безліч піклувань, а після того нічого не роблять належним чином, вплутують інших у свої справи та турботи.
Треба намагатися, наскільки можливо, братися не більше ніж за одну-дві справи, належним чином доводити їх до кінця. А після того, маючи розум ясний і свіжий, братися за щось ще.
Треба намагатися, наскільки можливо, братися не більше ніж за одну-дві справи, належним чином доводити їх до кінця. А після того, маючи розум ясний і свіжий, братися за щось ще.
Адже якщо твій розум розсіюється, то як потім ти зможеш жити духовно? Як ти зможеш пам’ятати про Христа?
Прп. Паїсій Святогорець. Слова. – Суроті, 2008.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
