Ми плачемо за вас, молодих
Дивний Бог у святих Своїх!
“Святий Іоанн Руський сам просить переодягнути його, замінити йому ризи. Тоді ми можемо відкрити труну. Святиня відкривається не коли ми хочемо, а лише тоді, коли він захоче та вирішить”. – Про чудеса Святого розповідає настоятель храму на честь святого Іоанна Руського в Нео-Прокопі, о. Евбея. Саме там перебувають його святі мощі.
__________________________________________________________________________
Із розповіді отця Іоанна (Вернезоса), настоятеля храму Святого Іоанна Руського в Нео-Прокопі, о. Евбея.
«Святий Іоанн Руський сам просить змінити йому одяг. Тільки тоді ми можемо відкрити раку з мощами. Рака відкривається не тоді, коли ми хочемо, а лише тоді, коли цього бажає святий Іоанн Руський».
«Святиня відкривається не коли ми хочемо, а тільки тоді, коли захоче та вирішить святий Іоанн Руський»…
– Але як Святий сповіщає про це?
«Він приходить, — каже нам отець Іоанн , — до якоїсь доброї душі та звертається до неї уві сні (це бувало в різних місцях: у Нью-Йорку, в Австралії, у Салоніках): «Здрастуйте! Я — Іоанн Руський, прийди до моєї церкви та скажи священникові, що настав час змінити моє вбрання».
Так сталося у 1937, у 1955, у 1977 роках. Про прохання святого Іоанна розповіли віряни.
У 2005 році Святий знову попросив змінити одяг, через 28 років після попереднього відкриття раки, яке відбулося в 1977 році.
Це може підтвердити й пан Стиліан, з яким ми багато років трудимося в храмі. Разом починали й разом постаріли. Дорогий Стиліан служить тут уже багато років, моліться за нього.
А я провів у цьому храмі 43 роки як священнослужитель і три роки до цього як мирянин, всього 46 років, і ми бачили, як тисячі та мільйони вірян приїжджали вклонитися Святому.
Про що ми могли б розповісти? Що ми бачили при зміні одягу? Найдивовижніше ми вже сказали: це те, що він сповіщає нас сам!
Одній дівчині він сказав: «Підійди та подивися на мою подушку, що змокла від сліз. Ми плачемо за вас, молодих. Ми особливо молимося за вас, щоб Бог надав вам підтримку».
Коли ми відкрили раку в 1977 році, то побачили, що подушка була чистою, але в районі очей вона дуже намокла від сліз. Голова Святого рухалася, це бачив і митрополит, і священники. Просто приголомшливо!
Ми беремо раку, підходимо до двох столів і кладемо на них Святого. Того, кого вшанував і прославив Сам Бог, подарувавши йому дар нетління до Другого Пришестя…»
О. Іоанн (Вернезос), настоятель храму на честь святого Іоанна Руського в Нео-Прокопі, о. Евбея
