День пам’яті святителя Никити Новгородського

31 січня/13 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Никити, затворника Печерського, єпископа Новгородського.

Святий Никита подвизався в Києво-Печерському монастирі. Якось у нього виникло бажання усамітнитися в затворі. Він почав просити на це благословення в ігумена обителі Никона.

Молодість потребує руху

Никон же говорив, що не буде йому користі в юному віці сидіти бездіяльно та набагато краще для нього трудитися разом із братією. При цьому ігумен нагадав Никиті, як їхній брат Ісаакій-затворник ледве не загинув. Ісаакія спокусили біси, і його врятували лише благодаттю Божою завдяки молитвам святих отців Антонія та Феодосія.

Никита не хотів прислухатися до поради ігумена й на його слова відповів, що ніколи не піддасться бісівській спокусі та буде молити Господа, щоб Він подав йому дар звершення чудес.

Непослух

На те Никон відповів Никиті, що його бажання перевершує його сили, і повелів йому служити братії. Никита всеодно не послухався та свавільно замкнувся печері, де перебував у молитві. Через декілька днів затворник почув голос, який молився разом із ним. Водночас печеру наповнили пахощі.

Він подумав, що з ним молиться Ангел, бо інакше той би не молився й не було би дивних пахощів. Никита почав просити Господа з’явитися йому На що голос відповів, що не з’явиться через його юність, щоб він не загордився.

Подвижник продовжував благати та запевняв, що ніколи не спокуситься й буде виконувати всі повеління. Тоді лукавий дух сказав Никиті, що людині неможливо його бачити, а також, що він пошле ангела, який буде перебувати разом із ним.

Зваба

Одразу після того перед затворником з’явився у вигляді Ангела біс, і Никита впав та поклонився йому. Підступний біс сказав подвижнику, щоб він більше не молився, а читав книги, а він сам буде молитися за його спасіння. Никита повірив лукавому духу, залишив молитву й почав читати. У той час він бачив біса, який молився за нього, і вважав його Ангелом.

Ілюзорна слава

Невдовзі після того самітник став пророкувати й розмовляти з відвідувачами від Святого Письма. Про нього почала поширюватися слава. Якось Никита передав князю Ізяславу Ярославичу, щоб він послав у Новгород на княжий престол свого сина Святополка, оскільки Новгородський князь Гліб Святославич убитий. Через декілька днів після того прийшла звістка про смерть Гліба. Відтоді в пророцтва Никити почали вірити князі та бояри.

Насправді ж так сталося не тому, що біс знає майбутнє, а тому, що він може сповістити те, до чого сам схиляє людей.

На той час не було рівних Никиті в знанні Старого Заповіту, оскільки він знав усі старозавітні книги напам’ять. При цьому євангельські й апостольські книги подвижник навіть бачити не хотів.

Через те всі зрозуміли, що Никиту спокусив диявол.

Тоді засмучені цим преподобні отці зібралися разом і прийшли до самітника. Серед них були ігумен Никон, його наступник Іоанн, Пімен-посник, Агапіт-лікар, Нестор Літописець, Ісаакій-затворник та інші.

Преподобні помолилися за Никиту й відігнали біса. Після того Никита вже його не бачив. Коли отці попросили Никиту сказати щось із Старого Заповіту, він відповів, що ніколи не читав тих книг, які недавно знав напам’ять, і нічого з них сказати не зміг. Крім того, його ледь змогли навчити грамоти.

Молитвами преподобних отців Никита поступово опам’ятався. Він гірко розкаювався у своєму гріху і проводив суворе та смиренне життя. Господь прийняв його покаяння та зробив пастирем словесних овець. 

У 1096 році святого Никиту поставили на Новгородський святительський престол і за своє доброчесне життя він удостоївся від Господа дару звершення чудес. Так, під час засухи молитвами Святого пішов дощ, а іншого разу — згасла пожежа в Новгороді.

30 січня 1108 року святитель Никита відійшов у Небесні Обителі. Єпископську кафедру він займав упродовж 13-ти років.

Чесне тіло Святого поховали в новгородському соборі Святої Софії Премудрості Божої в приділі на честь праведних Іоакима й Анни. У 1558 році при митрополиті Московському Макарії й архієпископі Новгородському Пімені знайшли нетлінні мощі угодника Божого, що стали джерелом чудес для тих, хто молитовно звертався до Святителя.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Святые православного Запада на N.E.W.O.D.)