День пам’яті преподобного Луки Елладського

7/20 лютого Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Луки Елладського.

Святий Лука народився в грецькому поселенні Касторії в сім’ї бідних землеробів і був названий Стефаном. Вже в дитячих роках він прагнув до безмовності та віддавався подвигам посту. Отрок вживав лише хліб, воду та городину. Він слухався своїх батьків і допомагав убогим.

Навчання

Після смерті батька юнак залишив землеробство та зайнявся книжним навчанням. Він багато часу проводив у богомисленні та молитві. Декілька разів матір бачила крізь шпарину, як Лука, що довго не виходив зі своєї кімнати, стояв у повітрі під час молитви, піднесений над землею.

Душа юнака прагнула до чернецтва.

Він потай покинув рідний дім і вступив у один з монастирів Афін. Тим часом матір сильно тужила за ним і просила Господа повернути їй чадо. Господь почув материнську молитву.

Ігумен того монастиря тричі бачив уві сні, як плаче матір юнака та докоряє йому, що він відібрав у неї єдину відраду. Після того він покликав юнака до себе та повелів йому повернутися до матері. Чотири місяці Святий пробув вдома, а потім із материнським благословенням присвятив себе служінню Богу.

Бог виконав прохання Святого

Преподобний прийшов на приморську гору, що називалася Іоанновою, та спорудив собі келію біля церкви святих безсрібників Косми та Даміана. Тпм він жив подвижницьки, умертвляв свою плоть і боровся з нечистими духами. У нічний час Лука молився і творив часті поклони, через що від знесилення падав на землю. Вдень Святий працював у насадженому власноруч саду. Вирощені плоди роздавав тим, хто приходив до нього, або залишав у кошику на чужих нивах.

Одного разу до Подвижника прийшли два старці-паломники й постригли його в монахи. Лука вирішив провести мандрівників, але не мав, що їм дати в дорогу.  Він потай молився, щоб Господь послав їжу старцям.

Коли мандрівники сіли відпочити на березі моря, раптом із води вискочили одна за одною дві великих рибини та впали до їхніх ніг. Так Бог виконав прохання Святого. Після прийняття постригу Лука збільшив подвиги. Лише на короткий час він забувався сном, при цьому спав у подібній до гробу ямі, яку викопав у келії.

«Дерзай і не бійся»

Якось до угодника Божого прийшли два брати, що не могли знайти залишений батьком спадок і підозрювали один одного в присвоєнні скарбу. Лука спочатку відмовлявся помолитися за них Богу. Але оскільки брати дуже просили в нього допомоги, погодився та вказав їм, де знаходиться скарб.

Якось під бісівським впливом прийшли до Луки три грішних жінки й почали сповідати йому свої тяжкі гріхи, щоб він молитвою зцілив їхні душі. Преподобний не мав священного сану та посилав їх до священника. Проте жінки не послухалися його та розповіли йому про свої гріхопадіння. Після того візиту грішниць на Святого напали скверні помисли, і його зів’ялу в подвигах плоть сколихнула пристрасть.

Щоб перемогти бісівську спокусу, Лука три дні простояв на одному місці й зі сльозами молився Богу. Після того він зовсім знесилився та ненадовго заснув.

Уві сні Преподобний побачив Ангела, який вудкою, опущеною через гортань до нутрощів Луки, витягнув з його тіла м’ясистий і кривавий шматок, викинув його та сказав: «Дерзай і не бійся». Тоді Святий зрозумів, що Бог звільнив його від плотської хтивості.

Преподобний отримав від Господа дар прозорливості та передрік нашестя на грецьку землю болгар. Одного чоловіка Святий прозорливо викрив у скоєному вбивстві, а іншого – в крадіжці.

Коли болгарські війська напали на Грецію, Лука поселився в Патрах, де 10 років служив із покорою та старанням одному стовпнику. Потім він повернувся на місце своїх подвигів.

Хворий отрок

Одного разу Святий пішов у монастир, який знаходився в Фівах, щоб відвідати ігумена Антонія. Про перебування Преподобного в монастирі дізнався один чоловік, син якого тяжко хворів і наближався до смерті. Він прийшов до Святого і з вірою почав просити, щоб Лука відвідав хворого. Спочатку Преподобний зі смиренням відмовлявся, але вмовлений ігуменом прибув до хворого та помолився за нього.

Після того, щоб уникнути суєтної слави, Святий поспішив повернутися на місце свого подвижництва. Хворий отрок одужав. На Іоанновій горі безмовність Луки порушували відвідувачі. Святий залишив гору та разом із учнем поселився в пустельній місцевості, що називалася Калавіє.

“За все потрібно платити”

Якось в келію Святого під час його відсутності увійшли моряки, що неподалік пристали до берега, та забрали жорна. Святий побачив пропажу, прийшов до моряків і попросив, щоб вони повернули його річ. Ті ж відповіли, що вони нічого не брали.

Лука сказав, що Господь відплатить їм, як захоче, і пішов із пустими руками. Моряк же, який взяв жорна, раптом впав мертвим. Налякані матроси повернули Святому вкрадене та розповіли про те, що сталося. Лука багато днів плакав за померлим.

Через декілька років сталося нашестя арабів, і Преподобний переселився спочатку на острів Ампіль, а потім у місцевість, що називалася Сотіріє, де жив до самої своєї кончини. Біля Святого зібралася братія, й виник монастир. Повчаннями та прикладом свого життя угодник Божий приносив духовну користь братії; своїми молитвами він зцілював недуги.

Преподобний Лука відійшов до Господа в середині Х ст. На його погребіння зібралося багато народу. Тіло Святого поховали в келії, де він подвизався. Згодом мощі Святого знайшли нетлінними. З них витікало благовонне миро, через яке хворі отримували зцілення. Келію святого Луки перетворили на церкву.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)