День пам’яті преподобного Анфіма Хіоського
15/28 лютого Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Анфіма Хіоського.
Він вирізнявся любов’ю до Бога
Преподобний Анфім (Аргірій Ваянос) народився в 1869 році на грецькому острові Хіос у родині бідного благочестивого подружжя Костянтина та Агеріо. Змалку він вирізнявся любов’ю до Бога. Навчався Аргірій лише в початковій школі, бо через скрутне матеріальне становище сім’ї змушений був працювати чоботарем.
За проханням матері в 1889 році юнак вирушив у скит святих Никити, Іоанна та Іосифа, щоб віддати на реставрацію сімейну ікону Божої Матері. Життя монахів глибоко вразило Аргірія, і він загорівся бажанням прийняти чернечий постриг.
“…Аргірію уготовано стати великим отцем”
Після повернення зі скиту юнак поселився на околиці села в спорудженому власноруч невеликому житлі й віддався подвигам.
Духовним наставником Преподобного був старець Пахомій, який говорив своїм монахам, що Аргірію уготовано стати великим отцем. У 1898 році Святий прийняв малу схиму та подвизався в скиті, а через деякий час став настоятелем обителі.
Повернення додому
Від надмірних подвигів слабке здоров’я Анфіма похитнуося, і за розпорядженням ігумена він змушений був повернутися до батьків, щоб мати змогу користуватися лікарської допомогою. У своїх сімейних володіннях Преподобний спорудив відлюдну келію, де продовжував проводити подвижницьке життя.
Він заробляв чоботарством на хліб собі та батькам, а також благодіяв бідним. Багато напастей доводилося терпіти Анфіму від бісів, але він долав їх заступництвом Богородиці.
Духовне зростання вдома
Вночі Святий полюбляв молитися в дуплі старого дерева. Якось він провів 19 діб без сну, при цьому лише раз у два дні з’їдав трохи хліба та випивав небагато води. Наприкінці цього подвигу Анфім досяг такого духовного стану, що його дух піднісся на Небеса та перебував серед ангельських хорів.
У 1909 році Преподобний прийняв велику ангельську схиму. Жителі Хіоса бачили в ньому свого наставника, однак митрополит Ієронім не хотів висвячувати Анфіма в священницький сан через недостатній рівень його освіти. Тоді хресний батько святого Стефан Діоматаріс запросив його в Смирнську єпархію, де Анфіма в листопаді 1910 року висвятили на диякона, а потім – пресвітера. Згодом його удостоїли сану архімандрита та духівника.
Боже благовоління до Преподобного засвідчили чудесні знамення.
Коли Анфіма хіротонісали, гримів грім, сяяли блискавки, лив дощ, лампади іконостаса однаково ритмічно хиталися, а одна з них впала.
З турботою та любов’ю
Через деякий час Святий повернувся на Хіос, де з 1912 року почав виконувати священницьке служіння в лепрозорії – лікувальній установі для прокажених. З великою турботою та любов’ю ставився Преподобний до хворих, ділив із ними трапезу, наставляв їх на шлях спасіння. Багато хто з прокажених прийняли чернечий постриг.
За Божественним одкровенням Анфім знайшов ікону Богородиці-Послушниці. Він помазував хворих олією з лампади, що горіла перед цією іконою, хрестив знаменням хреста, і вони зцілювалися від своїх недугів. Так отримали зцілення сотні вірян. З багатьох біснуватих Преподобний виганяв бісів.
Заснування монастиря
У 1914 році велика кількість жителів Малої Азії покинула батьківщину, силоміць вигнана турками. Тоді багато монахинь знайшли притулок у святого Анфіма, й він замислив заснувати обитель. Коли по молитвах Богородиці отримав зцілення сам Преподобний, то вбрав чудотворну ікону в срібну ризу.
У лютому 1928 року відбулося освячення та заснування монастиря в окрузі Франкомахала. Згодом ікона Богородиці-Послушниці урочисто перенесли в монастирську церкву. Спочатку кількість монахинь становила 30 осіб, а потім зросла до 88. В обителі прийняла постриг і сестра преподобного Калліопа, в чернецтві Каллініка.
Завдяки працям монахині Врієни Кондозоглу з’явилися 9 рукописних томів повчань святого Анфіма, їх видали під назвою «Хліб життя». Також була написана служба Преподобному.
15 лютого 1960 року Анфім відійшов до Господа. Його мироточиві мощі знайшли в вересні 1965 року. У серпні 1992 року відбулася канонізація Святого. Наступного року на честь Преподобного спорудили храм. Молитвами старця Анфіма продовжують звершуватися чудеса.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
