Самовиправдання — перешкода духовному зростанню
— Герондо, що мають на увазі, коли кажуть, що у Святому Письмі не зустрінеш самовиправдання?
— Те, що самовиправдання, певним чином, не виправдовує.
— А я, Герондо, коли виправдовуюся, то вже заднім числом розумію, що ченцю самовиправдання не личить.
— Воно йому не просто не личить — самовиправдання не має нічого спільного з духовним життям. Необхідно зрозуміти, що коли я виправдовую себе, то перебуваю в хибному стані. Я перериваю зв’язок із Богом і позбавляю себе Божественної Благодаті. Адже Божественна Благодать не приходить до людини, що перебуває в хибному стані.
Ізоляція
З того часу як людина виправдовує те, чому немає виправдання, вона відокремлює, ізолює себе від Бога. Простір між людиною та Богом заповнює ізоляційний матеріал, ніби [духовний] каучук. Хіба через каучук може пройти електричний струм? Ні, не може, він для струму непроникний.
Так і для Божественної Благодаті немає сильнішого ізолюючого матеріалу, ніж самовиправдання. Коли ти виправдовуєш себе, ти ніби будуєш стіну, що відокремлює тебе від Бога, і таким чином перериваєш із Ним будь-який зв’язок.
— Герондо, Ви часто кажете: “Намагатимемося, принаймні, не опинитися нижче, ніж духовний прохідний бал?” Що це за духовний прохідний бал?
Визнання неправоти
— Духовний прохідний бал — це смиренне визнання своєї помилки. А також це відмова від самовиправдання хоча б тоді, коли людині вказують на те, в чому вона винна, і вона усвідомлює свою провину. Ну а не виправдовувати себе, коли звинувачують у тому, в чому ти не винен, це вже п’ятірка з плюсом.
Бог не буде страчувати нас за якусь скоєну нами помилку, однак і нам самим не слід виправдовувати себе в цій помилці та вважати її чимось природним.
Той, хто виправдовує себе, не тільки не процвітає, а й не має внутрішнього спокою.
— А якщо мені роблять зауваження за якусь помилку, але я не можу зрозуміти, наскільки великою є моя провина? Чи слід запитати про це, щоб іншим разом бути уважнішим? Чи все ж таки краще промовчати?
— Якщо, винна на п’ять відсотків, ти звинувачуєш себе на двадцять п’ять, то хіба ти не залишаєшся з баришем? Звинувачуй себе з запасом, щоб не помилитися. Це і є те духовне діяння, яке ти маєш робити: відшукувати свою похибку та ловити себе на місці злочину.
Звинувачуй себе з запасом, щоб не помилитися.
У іншому випадку ти боїшся розлучитися зі своїм “я”, виправдовуєш його, але внутрішнього спокою не маєш.
— Герондо, а чи отримує користь людина, яка, коли виправдовує себе за звичкою, згодом усвідомлює свою помилку та окаєває себе?
— Принаймні, у такої людини накопичується досвід. Якщо вона використовує цей досвід належним чином, це піде їй на користь. А якщо Бог скаже: “Ну, оскільки вона зрозуміла свою помилку та покаялася, треба їй щось дати”, то ця людина отримає і якусь “субсидію”, але вже з іншого [духовного] фонду — з Фонду Покаяння.
Прп. Паїсій Святогорець. Слова
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
