День пам’яті преподобного Маруфа Месопотамського
16 лютого/1 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Маруфа,
єпископа Месопотамського, мучеників перських у Мартирополі.
Вирізнявся розумом та благочестям
Преподобний Маруф займав єпископську кафедру в Тігріті (грецьк. Мартирополі), головному місті Месопотамо-Софосенської області, що знаходилося на границі Візантійської імперії та Персії. Він сяяв благочестям і просвітлював світлом істинної віри язичників-персів. Святий заступався за християн перед перськими царями та сприяв повсюдному встановленню миру.
Угодник Божий був учасником Другого Вселенського Собору 381 року в Константинополі, що засудив єресь Македонія. Також він брав участь на Помісному Антиохійському Соборі проти мессаліан, що відбувся в 383 році. Імператор Феодосій Молодший двічі посилав єпископа Маруфа до перського царя Іздегерда (399–420) заради укладення миру між Візантійською імперією та Персією. Іздегерд прихильно ставився та поважав Святого, що вирізнявся розумом та благочестям.
Ненависть персів
Царська прихильність до християнського єпископа не сподобалася перським магам, і вони задумали погубити Маруфа. Особливо зросла ненависть магів до Святого, коли він зцілив Іздегерда від хвороби голови, що свого часу вони не змогли зробити.
Якось Іздегерд увійшов у язичницький храм, щоб вклонитися вогню, і почув голос: «Геть царя! Нечестива його любов до християнського священника». Після того випадку цар хотів віддалити від себе єпископа, але обман розкрився, і магів стратили. З того часу християнство ще більше почало поширюватися серед вогнепоклонників.
Вдруге Маруф як посол прибув до Іздегерда в 414 році. Маги знову замислили проти нього зле, але знову невдало. Царська довіра до угодника Божого ще більше зросла.
Вільне сповідування християнської віри в Персії
Коли по молитві єпископів Маруфа та Авди звільнився від біснування царський син, цар дозволив вільне сповідування християнської віри в Персії. Так Преподобний отримав змогу безперешкодно поширювати вчення Христове, відбудовувати зруйновані за правління Сапора храми, скликати собори. Святий зібрав тіла мучеників, що постраждали під час Сапорового гоніння, і переніс їх у місто Тігріт.
Утому ж місті він відійшов до Господа близько 422 року. Згодом мощі Преподобного перенесли в єгипетський скитський монастир Божої Матері.
Єпископу Маруфу належить ряд творів, зокрема «Тлумачення на Євангеліє», «Історія мучеників Перських», «Пісні Маруфа», «Літургія Маруфа», «73 Правила Вселенського Нікейського Собору».
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
