Неділя про вигнання Адама з Раю
Сиропусна неділя
Остання неділя перед початком Великого посту іменується Церквою Неділею “про вигнання Адама” або ще сиропусною. Сиропусною вона називається тому, що саме цього дня закінчується вживання в їжу молочних продуктів. Також цю неділю ще називають Прощеною через те, що у цей день на вечірній службі відбувається особливий Чин прощення.
Трагедія минулого
Цієї неділі Церква згадує страшну трагедію, яка відбулася з людством на зорі його існування – вигнання Адама і Єви з Раю. У піснеспіві під час Всеношної співається про те, як сидів Адам напроти Раю й оплакував своє гріхопадіння.
Древнє християнське передання розповідає нам про те, що Адам, після вигнання з Раю, ридав безперервно шістсот років, перш ніж заспокоїлася совість його й отримав він свідчення від Бога, що гріх його пробачений. Адам, звичайно, плакав не тільки про себе самого, а й про численне своє потомство, серед яких і ми з вами.
У цей недільний день Церква символічно ставить нас перед воротами Раю. Ми згадуємо день, коли перші люди були вигнані з саду Едемського. Втративши Рай, вони пізнали й знищення людської природи, тому що після їхнього гріхопадіння все було порушено.
Церква нагадує нам про цю подію не лише для того, щоб ми, згадавши про неї, засмучувалися нею. Але й для того, щоб на прикладі наших прабатьків показати нам, який небезпечний гріх, який він смертельний для кожної людини.
Самовиправдання
Адже ми як і наші прабатьки виправдовуємо себе та намагаємося, заглушивши голос свого сумління, не бачити власної провини.
Але винен не Бог, винен не той, хто спровокував нас на гріх, – винні ми самі, бо ласі до гріха та не стійкі в чеснотах, гріх жаданий нам, він хороший для нас і приємний. Саме про це каже Іоанн Богослов: хіть плоті, хіть очей і гордість житейська, і в цьому полягав злочин Адама.
Не Бог винен
Не Бог винен, що наші прабатьки були вигнані з раю. Не Бог винен, що була проклята земля, і що в поті чола людина з тих часів повинна обробляти цю землю, коли здобуває хліб свій. Не Бог винен, що народжена для вічності людина стала смертною, бо, як пише Апостол, через гріх смерть увійшла у світ. Людина винна в цьому.
І тут для того, щоб людина змогла повернутися до Бога, їй необхідно було не просто усвідомити своє падіння та надзвичайно важку можливість переродження, але пізнати, що для цього потрібне найбільше диво. І цим дивом є спокутна Жертва Господа й Спасителя нашого Іісуса Христа. Церква наша ставить сьогодні нас ніби перед дверима Раю, щоб ми зрозуміли, що знаходимося на землі грішній, і не тому що її Бог такою створив, а тому, що людина її такою зробила. Ми повинні не забувати, що ми не в Царстві Божому, а тут, на землі, де немає сенсу чекати ні світлого майбутнього, ні Раю – його тут немає.
І ми, як і Адам, плачемо за Раєм, за Царством Небесним, щоб у стані цього плачу ввійти в Великий піст.
Цього воскресного дня Свята Церква, як у читаннях Святого Письма, так і в молитвах і піснеспівах, роз’яснює вірянам у чому полягає справжній піст та покаяння.
Під час Літургії читається Євангеліє з частиною з Нагірної Проповіді, де йдеться про прощення образ ближнім, без чого ми не можемо отримати прощення гріхів від Отця Небесного.
Згідно з цим Євангельським читанням після Вечірні звершується особливий Чин прощення, під час якого священнослужителі та миряни просять один у одного прощення образ, щоб, примирившись із усіма ближніми, вступити з чистою совістю у Великий піст.
Ввечері цього дня – заговини на Великий піст.
Кондак Неділі сиропусної
Прєму́дрості Наста́вничє, смисла Пода́тєлю,/ нєму́дрих Наказа́тєлю, і ніщих Защітєтєлю,/ утверді, вразумі сєрдце моє, Владико!/ Ти даждь ми сло́во, О́тчєє Сло́во,/ сє бо устнє моі нє возбраню́,/ во єже зва́ті Тєбє:// Мілостівє, помілуй мя па́дшаго.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
