День пам’яті святителя Лева Катанського

20 лютого/5 березня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Лева, єпископа Катанського.

Святий Лев народився в благочестивій сім’ї в Равеннській області (нині провінція Італії).

За доброчесне життя та розум він його удостоїли єпископського сану та звели на архіпастирський престол міста Катани, що в Сицилії. Святитель ревно дбав про свою паству, годував та одягав бідних, лікував недуги хворих своїми молитвами та виганяв із людей нечистих духів.

Волхв

Під час архіпастирського служіння святого Лева в Катані жив волхв Іліодор. Спочатку той чоловік був християнином, але потім навчився чаклунства від одного іудея, відійшов від істинної віри та став служителем бісів.

Він своїми чарами так впливав на мешканців міста, що їм задавалося, що на сухих дорогах течуть річки. Люди роздягалися прямо посеред міських вулиць, щоб перейти ту несправжню річку. Багато шкодив волхв купцям на торжищах, а благородних дівиць розпалював плотською пристрастю настільки, що вони безсоромно віддавалися блуду.

Згодом про злодіяння Іліодора донесли царям Леву ІІІ Ісаврянину (717–741) та його сину Костянтину Багрянородному (741–775), які наказали схопити волхва. Проте Іліодор сам віддався в руки посланих за ним людей і завдяки своїм чарам того ж дня прибув з ними на кораблі в Царгород. Там він постав перед царями, які засудили його до страти, однак тієї ж миті він зник із їхніх очей і опинився знову в Катані. Коли волхва засудили вдруге в Царгороді на усічення мечем, то він зник в той самий момент, коли воїн махнув мечем, щоб його вбити.

Єпископ Лев неодноразово намагався відвернути Іліодора від його злих справ, однак той не розкаювався та продовжував звершувати злодіяння.

Якось під час Богослужіння волхв увійшов у храм і почав чаклувати.

Через це частина людей почала тупотіти ногами та ричати, частина голосно сміялася, а частина гнівалася. Під час того безчинства Іліодор похвалявся, що примусить скакати та танцювати єпископа з кліром.

Полум’я

Тоді святий Лев, який зрозумів злий умисел Іліодора, ревно помолився Богу, а потім вийшов із вівтаря та взяв волхва своїм омофором за шию. Після того він привів його на середину міста й наказав людям розвести велике вогнище. Коли вогонь розгорівся, Святитель розпитав волхва про всі його волхвування, а потім увійшов із ним в полум’я.

Там святитель тримав Іліодора доти, допоки той повністю не згорів, після чого сам вийшов із вогнища нітрохи неушкодженим, повернувся до храму Божого та завершив Богослужіння. Увесь народ був сильно вражений і наляканий тим чудом. А царі призвали Святителя до себе та попросили його помолитися за них.

Коли ж святий Лев входив до царів, то ніс у своєму одязі жар, і при цьому одяг його не обпалювався.

Крім того, Святитель звершив багато інших чудес. Так, одного разу він своєю молитвою зруйнував язичницький храм і повалив ідолів. Святий Лев відійшов до Господа в старості. У той час як дзвін сповіщав про його кончину, в місто увійшла кровоточива жінка з Сіракузької області. Вона спеціально прибула сюди, щоб попросити Святителя про допомогу. Коли та жінка дізналася про кончину Святого, то з глибокою скорботою підійшла й доторкнулася до його одра. Тієї ж миті вона чудесно зцілилася.

Тіло святого Лева поклали в храмі мучениці Лукії. Від мощей Святого витекло благовонне миро, від якого хворі отримували зцілення у славу Бога. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)