Роздуми про Великий піст…
Тануть сніги в горах, коли розтопить їх сонце, і біжать водні потоки, щоб омити землю.

Яке сонце розтопить сніги в горах ваших душ, сини людські, щоб їх омити?

Лютим морозом гріхів скуті душі ваші. Як на торішній сніг лягає новий, так на ваших душах нерухомо лежить сніг ваш торішній — ложе для гріхів ваших майбутніх. Не мали б гріховності та гріха не мали б; не мали б волі гріховної – були б без гріха.

Не залишався б лежати сніг у горах, якби земля тепло зберігала. Якби земля тепло зберігала та розвіявся туман холодний, що сонце вкривав, то сніг не залишився б лежати ні в горах, ні в низинах.
Холодна земля та холодний туман відокремлюють вас від сонця вашого, і лягає сніг на сніг, лід на лід.

Хто гріхи вам відпустить, скам’янілість крижану хто розтопить?

Даремно самі собі гріхи вибачаєте. Виправданням гріхів своїх сніг на кригу перетворюєте — постіль гладку для снігу нового. Світло Божества Трисонячного, воно одне може ваші гріхи відпустити, так само, як тільки сонце може розтопити сніг у горах і виростити квіти на чорній землі. “Устань і ходи, прощаються тобі гріхи твої!” — Людино, чи знаєш ти Того, Хто має владу вітати тебе словами цими солодкими?

Присягаюся тобі, не знайти та не зустріти Його на землі, навіть якщо землю вздовж і впоперек виходиш. Бо Він не від землі, і не земля живить Його. Далека Людина ця небесна, Спаситель душі твоєї, від тих, хто виправдовують гріхи свої, зате близький, дуже близький тим, хто, зненавидівши гріхи свої, волає до неба, щоб гріхи винищило.

Розум Його ясніший, а слово тепліше за сонце, і топить Він сніг у душі людській і вирощує квіти на ній.

Усі, що осіли, шари льоду та снігу може розтопити Він і всю землю омити. Поклич Його з глибин душі своєї — і прийде. Коли вигукне Він: “Прощаються тобі гріхи твої!“, тоді душа твоя, нині під тягарем гріха нерухома, стане легкою й швидкою та пройде розслабленість тіла твого.

Гріхи душі – рани душі. Хіба може душа зранена мати здорове тіло? Каже божевільний: “Подивися на сусіда мого, що в гріхах заскоруз, подивися, як цвіте здоров’ям тіло його! Неправда, що гріхи душевні шкодять тілу”.

Стривай, божевільний, почекай ще трохи, допоки гній душі не проб’ється крізь тіло. Тоді замовкнуть уста твої та побіжиш від гріха, як біжиш від смердючої гнилі. Почекай, поки хробак роз’їсть серцевину яблука, і засмутишся, коли побачиш, яким блідим і зів’ялим стане воно. Тоді й ти встанеш на узбіччі з прокаженим і заволаєш голосом передсмертним: “Сину Божий, помилуй мене!”
І почуєш тоді та зрозумієш слова спасительні: “Чадо, прощаються тобі гріхи твої, йди з миром!“

Святитель Николай Сербський

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D)