Долучити малюка до молитви…
Піклуйся не на землі залишити дітей, а звести на небо; не приліплюйся до подружжя тілесного, але прагни духовного, народжуй душі та виховуй дітей духовно. (Святитель Василій Великий)

Дитина належитьБогу

Дитина не належить батькам, вона належить Богу. Це окрема, унікальна особистість, неповторна. І ставитися до дитини, і виховувати її потрібно як унікальну особистість, у дусі свободи та любові змалечку. Одного разу до старця, що жив пустельником у єгипетській пустелі, принесли маленьку дитину, щоб отримати благословення на виховання у батьківській вірі.

Старця запитали :

– Авво! Скажи нам слово – як правильно виховати дитину в православній вірі?

– Який вік дитини? – Запитав старець.

– Вісім місяців, – отримав він відповідь.– Ви запізнилися на вісім місяців, – просто відповів авва.

Дар свободи, за Святими отцями, навіть вищий за дар любові. Коли ми виховуємо дитину, ми повинні пам’ятати будь-коли, що перед нами — образ і подоба Божа. І коли караємо, і коли заохочуємо.

Не принижувати, не ображати

Не принижувати, не ображати, не провокувати, не знущатися, а з любов’ю, терпінням, лагідністю, смиренням, ніжністю наставляти. Щоб дитина все своє життя змогла керуватися словами Святого Письма: “Слухай, сину мій, настанови батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї”¹(Прип.1:8). Можна замучити дитину, зіпсувати їй все життя, перетворити його на нудьгу й просто розчавити її своїм командуванням, тиском.

Потрібно, як писав митрополит Антоній Сурозький, уважно стежити, як Святий Дух діє в житті людини, і не заважати цьому. Батьки повинні радіти, якщо бачать, що дитина перебуває у сприятливій духовній ситуації — коли вона відкрита Богу, коли вона не закомплексована.

Вони не повинні передавати їй свої неврози та свої духовні хвороби. За жодних обставин не можна розпускатися.

Старець Порфирій Кавсокалівіт повчав батьків постійно молитися за своїх дітей: “Щоразу, коли ти будеш говорити: «Господи, помилуй мою дитину», твоя дитина прийматиме від Христа один добрий помисел… Чим більше ти молитимешся, тим більше добрих помислів набуватиме твоє чадо”.

Якщо ви хочете прищепити своїй дитині навичку до молитви, моліться разом із нею.

Якщо дитина не хоче молитися, не змушуйте її. Можна спробувати м’яко посоромити дитину. Що ж, ти, мовляв, не хочеш подякувати Господу за те, що в тебе є тато та мама? Іноді допомагає.

Якщо все ж таки дитина лінується, не лайте та не тягніть до молитви силою. Як каже прислів’я: “Невольник не богомольник”. Якщо ви будете молитися, ваше чадо рано чи пізно приєднається до вас. Долучити дітей до молитви чудово допомагає спів. Малюк охоче наслідує молитовний спів батьків навіть якщо сам ще не навчився говорити.

До трьох років у дитини можуть з’явитися улюблені піснеспіви, які вона охоче виконує: тропар Пасхи, «Богородице Дєво, радуйся…», «Крєсту Твоєму поклоняємся, Владико…».

Обов’язково додавайте такі піснеспіви до дитячого молитовного правила. Не біда, якщо у вас немає музичної освіти. Щоб співати вдома, не обов’язково бути псаломником чи учасником мистецької самодіяльності. Принаймні, колискові співають усі.

Маленькі діти часто грають у молитву, зображують у грі богослужіння, «причащають» ляльок та один одного. Не перешкоджайте їм у цьому. Жодної шкоди благочестю гра «в батюшку» не принесе. Через гру діти засвоюють собі дорослу дійсність.

У грі закладаються майбутні поведінкові мотиви та стереотипи.

Для дорослих гра – розвага. Для дитини гра – це справжнісіньке життя. Дуже важливо, в що грає дитина. У грі дитина створює себе як особистість.

Навіть, якщо малюк грає «у молитву» під час молитовного правила – нічого поганого в тому немає. Погано, якщо молитва для дитини назавжди залишиться лише грою.

Потрібно, щоб хоч іноді дитина молилася свідомо. Найпростіше цього досягти, навчивши малюка дякувати Богові: за їжу, за подарунки, за новий день…

Свящ. N

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D)