День пам’яті преподобного Еміліана Італійського
7/20 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Еміліана Італійського.
Отрезвіння грішника
Святий Еміліан (у миру Вікторін) був жителем Риму. З юних років він жив гріховно, а в старості опам’ятався, почав згадувати свої гріхи та жахатися Суду Божого. Преподобний зрікся світу, прийшов у монастир і прийняв чернечий постриг з іменем Єміліан. Він смиренно виконував послухи, багато трудився і вдень й уночі виснажував своє тіло.
Зі страху перед вічними муками Святий настільки виснажив себе, що братія дивувалася його великому стриманню, смиренню та трудам. Угодник Божий щоденно терпів голод, спрагу, простягався на землі, мало спав. Монахи наслідували його, щоб через таке багатотрудне покаяння очистити свої гріхи.
Обитель, де жив Еміліан, знаходилася на високій горі, на одному зі схилів якої була печера. Зазвичай Преподобний ішов у ту печеру потай від братії пізно ввечері та проводив там ночі в слізній молитві.
Одного разу ігумен помітив, як Святий покинув монастир, і вирішив за ним простежити. Коли Еміліан увійшов у печеру, він залишився чекати ззовні, щоб запитати в подвижника, для чого він приходить туди. Через деякий час гору осяяло яскраве небесне світло. Преподобний молився в печері з піднятими вгору руками, а світло сходило на його голову.
Наляканий дивним видінням ігумен у трепеті вирушив назад у монастир. Коли він наблизився до воріт обителі, почувся голос із неба, який говорив: «Еміліане! Відпускаються тобі гріхи твої».
З жахом настоятель повернувся в свою келію і почав чекати світанку. Після Утрені він запитав у присутності братії в Еміліана, де той був минулої ночі. Святий відповів, що всю ніч спочивав у монастирі. Тоді ігумен викрив його і сказав не приховувати милості Божої, яку Господь являє грішникам, які щиро каються.
Змушений словами ігумена, Єміліан відкрив таємницю, як від престолу милосердя зійшли на нього з небес світло й голос. Після того настоятель сказав братії, що Господь міг і в мовчанні простити Еміліану його гріхи, але заради них послав йому в вигляді світла милість Свою разом із голосом Своїм. Це сталося для того, щоб вони прославили милість і людинолюбність свого Творця, який близький до тих, хто щиро кається.
Еміліан провів решту свого життя в радості та відійшов у Вишні обителі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D)
