День пам’яті священномученика Олександра
15/28 березня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Олександра, ієрея.
Святий Олександр постраждав за Христа в памфілійському місті Сіді (Мала Азія) за царювання нечестивого Авреліана (270–275). Його схопили за наказом ігемона Антоніна та привели до нього на суд.
На запитання мучителя, хто він, Олександр назвав себе християнином, пастирем словесного Христового стада.
Тоді ігемон запитав у Святого, де знаходиться це стадо. Святий відповів, що до Христовим стадом є всі люди, які вірують у Христа Бога. Ті ж, хто поклоняється бездушним ідолам, не можуть належати до нього.
Почувши таке, Антонін сказав Святому, що буде катувати його з двох причин: щоб змусити його вклонитися богам і щоб той показав йому тих, хто вірить у Христа.
Потім мучитель запитав, хто такий Христос. Олександр назвав Христа Спасителем світу, Життям і Світлом для тих, хто вірить у Нього.
На ті слова нерозумний ігемон зауважив: “Як може бути Спасителем Людина, Яка померла на хресті?”.
Святий на те відповів, що Христос добровільно постраждав на хресті та Своїм Божеством зруйнував силу пекла, умертвив смерть, Сам воскрес і воскресив разом із Собою весь рід людський.
Мучитель сказав Олександру, що він безумствує.
Святий же відповів, що ігемон сам безумствує, оскільки через душевну сліпоту не розуміє таїнства спасіння роду людського.
Після такої розмови за наказом Антоніна святого почали катувати. Мученика били жилами, терзали на колесі та занурювали у киплячі смолу й олію.
Однак Святий чудом залишався неушкодженим. Коли Олександра кинули в розжарену піч, то разом із ним бачили в ній двох юнаків. То були Ангели Божі, які охолоджували полум’я.
Нечестиві язичники приписали всі ті дива чаклунству та не повірили в те, що Святого зберігає сила Божа.
Проте один із слуг Антоніна увірував у Христа, впав на землю і почав просити Святого, щоб він сподобив його бути разом із Христом. За це слугу одразу вбили мечем.
Після того Святого повісили й стругали гострим залізом, допоки його тіло не перетворилося на суцільну рану. Потім Мученика знову катували вогнем, але він не зазнав від того ніякої шкоди.
Згодом Олександра кололи шпицями й витягли назовні всі його нутрощі, після чого Святого віддали на поживу звірам, але й звірі не торкнулися до нього. Багатьом іншим мукам піддавали Мученика, однак він мужньо перетерпів всі страждання.
Зрештою, непереможного та непохитного у вірі пресвітера Олександра усікли мечем.
Його чесне тіло забрав та поховав християнин Євстафій. Антонін же прямо на суддівському місці був вражений біснуванням. Слуги понесли його додому, але по дорозі, мучимий нечистими духами, він помер. Тепер мучитель перебуває в пеклі й терпить вічні муки. Ієрей же Олександр радіє в Небесних обителях разом із Ангелами та усіма святими.
Слава Богу вовіки. Амінь.
