Шестипсалміє та його походження

Кожен, хто регулярно приходить у храм на Всеношну, знає, що в ній є один особливий момент, таємничий і суворий. Після Вечірньої, на самому початку Утрені, після ангельського славослов’я («Слава в вишніх Богу, і на землі мир…») все раптом затихає. У храмі гаситься верхнє світло та свічки. Царські ворота зачинені; священники у вівтарі. На середину храму виходить читець і при світлі свічки, що горить у його руках, читає Шестипсалміє.

Це шість псалмів: 3, 37, 62, 87, 102, 142, п’ять із яких належать царю-псалмоспівцю Давиду та пов’язані з подіями його життя.

На питання про Шестипсалміє, про його походження, значення та сенс відповідає Олексій Кашкін, автор навчального посібника для духовних семінарій «Статут православного Богослужіння».

______________________________________________________________________________

— Як відомо, Всенощна символізує історію створення світу та з’явлення в світ Спасителя. У який момент читається Шестипсалміє та чому?

— Шестипсалміє — це початок Утрені, а Утреню спочатку служили саме рано вранці, після нічного бдіння. У перші століття християнські подвижники за ніч вичитували весь Псалтир.

Шестипсалміє, те, що читається в храмах сьогодні, — це те, що, по немочі нашій, залишилося від цієї традиції.

Чому Шестипсалміє читається саме в цей момент? Перша частина Всенощної, Вечірня — це символічне зображення старозавітної історії, а Утреня символізує Новий Заповіт, Пришестя у світ Спасителя.

Шестипсалміє — це перехід до Нового Заповіту. Воно відображає гріховний стан занепалого людства, що вже дізналося про народження Богонемовляти (ось чому шестопсалмію передує ангельське славослов’я Йому: “Слава в вишніх Богу, і на землі мир”, але не почуло ще євангельської звістки у всій її повноті.

Воно покликане повернути нас із небес на землю: від радості свята, яким пройнята Вечірня, до реальної картини нашого недостоїнства. До радості ми повернемося трохи пізніше — під час полієлею.

— Чому зі 150 псалмів, що використовуються під час Богослужіння, обрані саме ці? Чи випадково те, що вони зв’язуються в єдиний сюжет? Чи можна сказати, що Шестипсалміє — це відображення духовного шляху людини?

— Тут немає якогось загального, єдиного пояснення, є різні тлумачення. По-перше, звернімо увагу на те, що Шестипсалміє, як каже Типікон,  — це бесіда душі з Богом.

Людина оглядає своє життя, просить Господа пробачити її гріхи, позбавити її від тяжкого становища. Для людини очевидний зв’язок між її бідами та її власними гріхами, і вона, в стражданні звертає до Бога свій молитовний покаянний крик.

Цілком можливо, що при формуванні Шестипсалмія добиралися псалми, що відповідають саме цій думці.

Крім того, зауважимо, що Шестипсалміє — це найперше ранкове богослужіння, спочатку воно читалося затемна, до сходу сонця. Тому й вибрані псалми, в яких згадується цей час доби.

Людина прокидається з думкою про Бога: Боже, Боже мой, к тебе утренюю, возжада Тебе душа моя¹(Пс. 62, 2). А те, що до Шестипсалмія входять псалми з різних кафізм, від першої до передостанньої, нагадує нам про традиції древніх подвижників, які прочитували за ніч всю Псалтир.

— Чому, коли читають Шестипсалміє, гасять свічки?

— Шестипсалміє — це бесіда душі з Богом, необхідно, щоб всі сили людини були спрямовані до цієї розмови.

Людина занурюється в напівтемряву, щоб ніщо не розважало її зір, щоб вона могла повністю зануритися в себе.

Саме з цим пов’язана дисциплінарна вимога Типікону: під час читання шестопсалмія забороняються переміщення храмом, ходьба, навіть поклони й накладання на себе хресного знамення.

Жоден зовнішній рух, жоден сторонній звук не повинні відволікати. Всі розумові сили повинні бути спрямовані на слухання та розуміння молитов.

Так було потрібно здавна; в стародруку Псалтирі була навіть таке примітка: якщо людина хвора, застуджена та не може стримати кашлю або чхання, вона, на час Шестипсалмія, повинна вийти в притвор храму.

Також там говориться, що той, хто спізнився, не повинен входити до церкви до завершення читання. А тим, хто стоїть у храмі, руки пропонувалося тримати «при персех», тобто так само, як ми схрещуємо їх на грудях, підходячи до Причастя, коли нас теж не повинно ніщо відволікати, ніякий зайвий рух.

— Мені доводилося читати, що Шестипсалміє нагадує нам про Страшний Суд і що саме тому в цей час не потрібно себе хрестити: Спаситель прийде вже не розпинатися, а судити світ, і хреститися тоді буде вже пізно.

— Так, саме про таке розуміння цього молитвослов’я на Афоні свідчить Паїсій Святогорець. Тексти Святого Письма, в тому числі й псалми, що складають Псалтир, за своїм змістом багатогранні. Тому краще прийняти це як приватну богословську думку.

Та все ж слід пам’ятати: священні пісні, що входять до Шестипсалмія, складені ще задовго до того, як сформувалося чітке уявлення про друге пришестя Месії та про Страшний Суд. Тому правильніше тут говорити лише про аналогії зі Страшним Судом, але не про прямий зв’язок.

Адже коли людина постане перед Богом, вона повинна буде дати відповідь про своє життя. А в Шестипсалмії людина тільки споглядає своє життя, журиться про гріхи та сподівається на милість Отця.

— Для чого священник, який спочатку знаходився біля вівтаря, після трьох прочитаних псалмів виходить і стає обличчям до закритих Царських воріт?

— Після завершення читання першої частини Шестиопсалмія, священник, одягнувши єпітрахиль, стає обличчям до закритих Царських воріт, щоб прочитати 12 таємних ранкових молитов.

Якщо описати їх зміст стисло, то це ранкова молитва християнина. І священник в ці хвилини молиться як наш представник, він за всіх нас підносить ці молитви перед Царськими вратами під час читання другої частини Шестипсалмія.

— А чому Шестопсалміє читається, а не співається?

— У давнину це молитвослов’я справді співалося. Але співалося особливим розспівом, речитативом, що відповідав змісту псалмів.

Причому співали його всі віряни. Був основний голос, ведучий — тієї людини, яка заміняла сьогоднішнього читця і стояла, як і читець, у центрі храму, та супроводителі, що орієнтувалися на його спів. Але це було лише на зорі християнства.

У епоху створення Типікону, в середньовіччі, від цього вже відмовилися. Можливо, відмова пов’язана з особливою суворістю й аскетичністю цих хвилин ранкової служби.

Газета «Православна віра» №23