День пам’яті преподобного Аніна Чудотворця

18/31 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного отця нашого Аніна Чудотворця.

Святий Анін народився в Халкидоні (місто в Малій Азії на південному березі Мармурового моря) в християнській сім’ї.

Подібно до Закхея-митаря, він був невеликий зростом, але високий духом.
У 15-річному віці Анін втратив батьків. Невдовзі після того він прийшов у один із монастирів і прийняв чернечий постриг.

Через деякий час заради подвигів безмовності Святий вирушив у пустелю, що розташовувалася біля річки Євфрату. Там він зустрівся з пустельником на ім’я Маіум, який жив у печері, і став його учнем.

Анін наслідував подвиги старця та незабаром почав перевершувати його. Обидва пустельники нічого не їли протягом усієї Чотиридесятниці й при цьому раділи духом.

Місце проживання подвижників було безводним. По воду потрібно було ходити до річки Євфрат, що знаходилася на віддалі близько кілометра від печери. Анін спеціально носив воду в невеликій посудині, щоб більше трудитися.

Якось Святий пішов до річки. Не встиг він далеко відійти від місця подвигів, як йому з’явився Ангел та наповнив посудину водою.

Коли Анін повернувся швидко назад, його наставник зрозумів, що Господь дав Аніну благодать Святого Духа і звершив із ним чудо.

Старець почав просити Святого, щоб той був його вчителем та наставником, але Анін на це не погодився.

Тоді пустельник не захотів, щоб йому служив той, кому він сам має служити, й залишив печеру. Він прийшов у один із монастирів і розповів там про Святого.

Сам же Анін вирішив не залишати місця своїх подвигів до кінця життя і, якщо й проводив певний час у пустелі, все одно повертався назад. Невдовзі у Святого з’явилися учні.

Господь обдарував Аніна прозорливістю та здатністю звершувати чудеса. До нього почали приходити хворі, і Святий зцілював їхні душевні та тілесні недуги. Також Преподобний зцілював тварин.

Заради людей, що приходили, Анін викопав колодязь, куди збиралася дощова вода. Якось прийшли декілька чоловік і попросили пити.

Тоді Святий сказав одному з учнів принести води з колодязя. Однак той відповів, що вода в колодязі закінчилася.

Проте Анін наполягав на тому, щоб учень пішов по воду. Той послухався та знайшов колодязь доверху наповненим водою.

Коли запаси води закінчилися, а дощу не було, Святий не захотів більше просити Господа про чудо й сам уночі носив воду з Євфрату.

Іншого разу Господь звершив те ж саме чудо, як тоді, коли Анін жив зі старцем. Якось до Святого прийшли монахи з сусіднього монастиря, і він вирушив до річки по воду. Тоді Ангел з’явився йому та наповнив ємності водою.

Єпископ міста Неокесарії Патрикій проти волі Аніна посвятив його у священницький сан. Для того, щоб Святий не носив воду в руках, Патрикій подарував йому віслюка. Однак того віслюка Преподобний невдовзі віддав бідному чоловіку, щоб той зміг сплатити борг позикодавцю.

Другого віслюка єпископ дав Аніну лише в користування з умовою, що забере його, коли він буде йому потрібен. Проте й ту тварину Святий віддав, але вже іншому бідняку.

Тоді Патрикій повелів біля житла Аніна викопати великий колодязь, який наповнили водою з допомогою багатьох тварин. Після того тварин єпископ взяв до себе. Коли ж вода вичерпувалася, єпископ відправляв до Преподобного велику кількість віслюків, яких забирав назад після того, як колодязь наповнювався.

У той час у сирійському місті Апамеї подвизався стовпник Піоній. Якось у його монастир прийшли грабіжники, але нічого цінного не знайшли та поверталися з пустими руками.

А один із числа злодіїв кинув камінь у стовпника і сильно розбив йому голову. Вражений цим Піоній хотів зійти зі стовпа та звернутися до суддів зі скаргою на злочинців.

Господь же відкрив намір Піонія святому Аніну, і той послав із листом до стовпника лева. У листі Преподобний переконував подвижника не здійснювати того, що задумав, аби не втратити в Царстві Небесному винагороду за труди.

Коли Піоній отримав лист, то дуже здивувався прозорливості Аніна й тому, як Господь повеліває тваринам служити святим.

Стовпник залишив свій задум і поклав усю надію на Бога.

Якось одна благочестива жінка пішла до Преподобного, щоб він зцілив її від недуги. На шляху на неї напав розбійник і задумав осквернити її.

Він увіткнув свого списа в землю й приступив до жертви. Та ж, виривалася і вголос попросила у святого Аніна допомоги.

Зненацька на розбійника напав страх, він залишив жінку та хотів витягнути списа з землі, проте не зміг цього зробити.

Врятована жінка прийшла до Святого, розповіла про те, що з нею сталося, та отримала зцілення від своєї хвороби. З покаянням прийшов до Аніна і розбійник. Наставлений Преподобним на шлях спасіння, він прийняв Святе Хрещення та чернечий постриг. Увіткнутий же в землю спис проріс і став великим дубом.

Одного разу до Преподобного зібралася велика кількість людей, а запасів води не було. Тоді Анін помолився Богу, і по його молитві пішов рясний дощ.

Часто Преподобний передрікав майбутнє. Неодноразово він сповіщав монахам про наближення їхньої кончини.

Зрештою, наблизився час смерті й самого Аніна. Перед кончиною він побачив Небесний Єрусалим і святих Мойсея, Аарона та Ора, які сказали Преподобному, що Господь кличе його. Про своє видіння Анін розповів братії, попросив молитов за себе та відійшов до Бога.

Слава Богу вовіки. Амінь.