День пам’яті преподобного Василія Нового

26 березня/8 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Василія Нового, Константинопольського.

Святий Василій в юних роках прийняв чернечий постриг і багато років віддавався в пустелі подвигам самітництва. В їжу він вживав злаки та корені рослин, ходив босим та носив руб’я.

Якось у 10-й рік царювання Лева Мудрого (886–911) та брата його Олександра (886–912) Василія, який мав незвичний і навіть страшний вигляд, побачили придворні, що поверталися з Асії.

Вони запідозрили його в шпигунстві, схопили та привели до царя. Тоді цар Лев доручив патрицію-агарянину Самону допитати Святого.

Оточений радниками Самон сів у своєму домі на судилище й почав розпитувати Преподобного, хто він і звідки.

Однак Василій не назвав навіть свого імені й сказав, що він один із мандрівників та прибульців, що живуть на землі.

Угодник Божий заради вічної винагороди приховував своє подвижницьке життя, тому й не відповідав. Нечестивий же Самон почав його катувати.

Преподобного розтягнули на землі та побили воловими жилами ледве не до смерті, а потім кинули в темницю.

Вранці послані патрицієм люди побачили Святого цілим і неушкодженим ззовні темниці, причому темничні двері були на замку.

Самон і ті, хто його оточував, не повірили в чудо, а декотрі приписали те, що сталося, чаклунству.

Оскільки Василій не відповідав на запитання, його знову почали катувати. Преподобного так довго били, що зламали шість палок. Проте, він мовчав.

Жорстокий патрицій наказав ув’язнити страждальця та протягом тижня щоденно наносити по йому триста ударів батогами й триста палицями.

Потім Святого повішали вниз головою зі зв’язаними позаду руками та прив’язаною до ребер правою ногою. У такому положенні він провисів три доби. На четвертий день Самон знайшов Преподобного зі світлим та спокійним обличчям.

Мучитель наказав звільнити його від пут, після чого угодник Божий одразу чудесно зцілився.

Патрицій назвав Василія волхвом і наказав віддати його на поживу лютому леву. Коли ж наступного ранку на Святого випустили голодного звіра, той підійшов до Преподобного та покірно ліг біля його ніг. Василій погладив лева та вивів геть за вухо.

Чудо не напоумило Самона, і він наказав втопити угодника Божого.

Коли Подвижника зі зв’язаними руками та ногами кинули в море, його підхопили дельфіни та винесли на сушу. При цьому пути самі розв’язалися.

Преподобний направився до Константинополя й сів відпочити біля Золотих воріт, які ще були закриті.

Туди ж підійшов хворий чоловік на ім’я Іоанн, що весь трусився від лихоманки. Василій зцілив Іоанна від хвороби, а той на знак подяки запросив його до себе в дім.

Преподобний розповів Іоанну та його дружині Олені про страждання, яких зазнав від патриція Самона, і за їхнім запрошенням залишився жити в їхньому домі.

З часом Святий прославився в народі, і до нього почали приходити люди. Наділений від Господа дарами звершення чудес та прозорливості Преподобний зцілював хворих і приводив грішників до покаяння.

Тим часом померли імператори Лев та Олександр. Царський престол перейшов до сина Лева Костянтина (Багрянородного) та матері його Зої. Оскільки новий імператор був малолітнім, то управляли імперією Царгородський патріарх Миколай та куропалат (начальник палацової стражі) Іоанн.

У той час варвари, що напали на Грецьку землю, наблизилися до Константинополя. Війська ж, яке могло захистити місто, не було, і люди нарікали на патріарха.

Він порадився з вельможами та запросив до співцарювання з юним царем Східного доброчесного воєводу Костянтина Дуку, який прославився непереможністю.

Костянтин довго відмовлявся, але зрештою повірив у щирість патріарха і зі своїми близькими прибув у Константинополь. Там його радо зустріли вельможі та народ.

Це не сподобалося патріарху та його радникам, і вони не впустили Костянтина в палац до царя та його матері. Тоді воєвода розташувався у шатрі на площі.

Щоб дізнатися, чим завершиться справа, прихильні до новообраного імператора вельможі почали запитувати про те святого Василія.

Преподобний зі сльозами передрік смерть Костянтина Дуки та його прибічників.

Згодом Костянтин Дука вирішив зламати ворота й пройти у палац. Будучи ж благочестивим та богобоязним, він не застосувув зброю та з неозброєними прибічниками попрямував до царських палат.

Там новообраного імператора та його оточення жорстоко вбили, а декому з прихильників Костянтина Дуки відрізали носи та вуха.

Так місто обагрилося кров’ю близько трьох тисяч невинно вбитих мужів.

Пізніше співправителем юного імператора обрали патриція Романа, який згодом видав за Костянтина свою дочку.

У Романа був інший зять, патрицій Сароніт, який замислив згубити царя та захопити владу. Дім Сароніта знаходився поблизу будинку, де жив святий Василій, і преподобний почав викривати зловмисника. При цьому він передрік патрицію швидку смерть, якщо він не відмовиться від свого задуму.

Сароніт не стерпів викриття, наказав схопити угодника Божого та бити. Очевидицею того стала Олена. Вона заступилася за страждальця, але її також нещадно побили.

Невдовзі злий мучитель, як передрік Преподобний, помер. Померла від ран і Олена. Згодом спочив і її чоловік Іоанн.

Певний час Василій пробув у їхньому домі, а потім поселився в келії, яку влаштував йому в своїй оселі благочестивий чоловік Костянтин, на прізвисько Варвар.

Преподобному прислуговувала доброчесна стариця Феодора, яка жила в окремій світлиці та повідомляла Святому, коли хтось до нього приходив.

Святого Василія шанували прості й шановані люди, духовні особи та миряни. Порадами Святого користувалося й царська родина.

Якось один виноторговець запросив Василія до свого дому, щоб отримати благословення, і ввів його в приміщення, де зберігалося вино.

Преподобний благословив всі ємності з вином, а одну відмовився благословляти й сказав, що її треба розбити.

Виноторговець заперечував Святому, однак той взяв поліно та розбив посудину. На дні посудини знайшли мертву змію, від отрути якої могло загинути багато народу.

Учнем Василія був благочестивий і непорочний муж Григорій, який став очевидцем багатьох його чудес і згодом склав його житіє.

Одного разу Григорій, що мав багато маєтків, впішов у свій виноградник, що розташовуввся поблизу фракійського міста Рандіста. На шляху йому довелося ночувати в одному готелі, де він привласнив загублений дочкою господаря пояс.

Під час подальшого шляху Григорій загубив свій пояс і мішок, в якому зберігав гроші. Засмучений втратою він заснув і побачив у видінні свого духовного отця. Василій викрив Григорія в крадіжці та передрік йому майбутню напасть.

У винограднику Григорія працював чоловік на ім’я Олександр, дружина якого була розпутною чаклункою. Вона схиляла чоловіків до беззаконня, а на тих, хто противився їй, насилала тяжкі хвороби.

Так сталося і з цнотливим Григорієм. Коли в лютих муках він наблизився до смерті, то звернувся з молитвою до свого заступника первомученика Стефана.

Святий Стефан звільнив Григорія від смертельної прірви та показав йому небесну обитель, яку приготував для його учителя Василія.

Коли померла стариця Феодора, яка прислуговувала Преподобному, Григорій просив його розповіти, де перебуває душа померлої.

Василій не бажав опечалити свого учня й попросив Господа відкрити Григорію у видінні, що сталося з Феодорою після смерті.

По молитві Святого в сонному видінні Григорій дійсно побачив Феодору, яка розповіла йому про свою кончину та про повітряні митарства, які їй вдалося пройти молитвами святого Василія.

Згодом наблизився до смерті й сам угодник Божий. Він прожив понад сто років і отримав одкровення про свій відхід до Бога.

Про блаженну участь Святого отримав одкровення у видінні один благочестивий житель Константинополя. Кончина Преподобного настала близько 944 року.

Слава Богу вовіки. Амінь.