День пам’яті преподобного Іоанна Єгипетського
27 березня/9 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоанна Прозорливого, пустельника та затворника Єгипетського.
Святий Іоанн жив у єгипетському місті Лікополі (по-іншому Сіуті) і був теслею. У 25-річному віці він став монахом і протягом 15-ти років подвизався в різних монастирях.
Після того він поселився на Вовчій горі неподалік від Лікополя і почав проводити пустельницьке життя. Там він спорудив собі три келії під одним дахом, кожна з яких мала різне призначення.
У одній келії Іоанн молився, в другій займався рукоділлям, а в третій їв і спав. Святий замкнувся в цих келіях і перебував в них протягом 50-ти років до самої свої кончини.
Для зв’язку зі зовнішнім світом Іоанн використовував окреме віконце, через яке приймав їжу та розмовляв із відвідувачами.
Після 30-ти років затворницьких подвигів Святий отримав від Господа пророцький дар. Сам імператор Феодосій Великий (379–395) поважав Іоанна, оскільки Святий передрік йому перемогу над гонителями християн Максимом і Євгенієм та завоювання Галлії (нині Франція).
Ще на початку затворництва до Іоанна прийшов один воєвода та запитав, чи переможе він ефіопів, що приступили до міста Сієни.
Святий відповів йому, що він отримає перемогу та почесті від царя, що й збулося. Про це стало відомо імператору, і з того часу він перед кожним своїм походом на ворогів просив у затворника молитов та пророкування про результат походу.
Сам Іоанн не звершував зцілень, однак давав хворим освячений єлей, через помазання яким вони звільнялися від своїх хвороб.
Так зцілилася від сліпоти дружина одного з римських сенаторів, яка протягом трьох днів тричі на день помазувала свої очі єлеєм, принесеним їй від Святого.
Укладач житія Іоанна Палладій розповідає, що якось прийшов до Святого й почав з ним розмовляти. Однак у той час прибув і воєвода, щоб поспілкуватися зі Святим. Тому він відійшов в бік, щоб не перешкоджати розмові затворника з воєводою.
Досить довго довелося чекати Палладію, і він почав подумки засуджувати Святого за те, що він зневажив його та віддавав честь воєводі.
У той час до нього підійшов один із учнів Святого і переказав, що старець говорить йому не гніватися, бо зараз він відпустить воєводу та буде розмовляти з ним.
Від тих слів Палладій здивувався та зрозумів, що Іоанн дійсно святий та прозорливий.
Коли воєвода пішов, Іоанн пояснив Палладію, що було би несправедливо продовжувати з ним розмову й не звернути уваги на людину, яка перебуває під владою диявола, але ненадовго прийшла в пізнання істини та прибула до нього заради духовної користі.
Про Палладія ж Святий сказав, що той завжди може знайти його, і він сам завжди може прийти сюди, крім того, він може отримати духовну втіху й від когось іншого.
Потім Іоанн передрік Палладію єпископське служіння та пов’язані з ним численні скорботи. Для того, щоб уникнути архієрейського сану, він порадив Палладію не покидати пустелю.
Однак через декілька років Палладій дуже захворів і для лікування вирушив спочатку в Олександрію, а потім і в Палестину. Там він отримав деяке полегшення своєї хвороби й пішов у Віфінію, де дійсно за пророцтвом Святого його возвели в сан єпископа.
Палладій також розповідає, що сподобився бачити Іоанна, коли йому було дев’яносто років. У той час Святий настільки виснажився подвигами посту, що в нього навіть не росла борода. Наприкінці ж свого життя старець їв лише плоди дерев і тільки після заходу сонця.
Своїми настановами та душокорисними розповідями святий Іоанн багато сприяв спасінню душ людських. Крім того й власним життя він показував усім приклад для наслідування.
Перед своєю кончиною Іоанн сказав учням протягом трьох днів не приходити до нього. Коли після того вони прийшли, то знайшли Святого вже мертвим. Подвижник стояв на колінах, неначе на молитві, а душею вже перебував у Господа.
Слава Богу вовіки. Амінь.
