Притча про хвалькуватого Ослика

Притча

Якось одне осля повернулося з міста додому дуже щасливим.

Мама його запитала:
“Скажи-но, синочку милий, що нині з тобою сталося? Ти щасливий як ніколи!”

Відповіло осля-хвалько, від щастя розширивши очі: “Мене доручили Іісусу, коли ж ми до міста увійшли, від радості та тріумфу в рух люди прийшли, і мені вигукували: “Осанна! Прийдешній благословенний!” Одягом своїм та гілками встилали дорогу люди мені!

Проте мудра мама сказала: “Повернися в місто завтра, синку, але лише один, без Іісуса, посмакуй ковток своєї слави”.

І вранці, ще на світанку, Осля вирушило в дорогу…

Ніхто його там не помітив, а помітивши, вдарили в груди та вигнали бідне в шию, погнали з очей геть. І він, шкутильгаючи тихенько, сумний повернувся додому.

Розповівши історію ту, сівши несміливо за стіл, почув від мами: “Синочку, без Бога ти просто віслюк!”

Така проста ось притча, але в ній і для нас є урок: “Щоб у житті своєму ми не робили, повинні памятати, що першопричиною всього доброго є Бог. Тому, Єдиному Богу слава во віки віків!”