День пам’яті преподобної Феодори Солунської

5/18 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Феодори Солунської (Фессалонікійської).

Свята Феодора народилася у 812 році на острові Егіна в родині протопресвітера Антонія та Хрисанфи і в Святому Хрещенні її назвали Агапе.

Невдовзі після народження дочки Хрисанфа померла. Антоній доручив виховання Агапе її хрещеній матері, а сам здрікся світу й прийняв чернечий постриг.

Коли дівчинці було 7років відбулися її заручини і згодом, певно в підлітковому віці, вона вийшла заміж.

У той час на Егіну неодноразово нападали арабські пірати. Від їхніх рук загинув єдиний брат Святої, що служив дияконом.

Чоловік Агапе порадився з її батьком, і подружжя переселилося в Салоніки, де жили родичі. Туди ж переїхав і батько святої Антоній. У віддаленому від міста місці, що називалося Торопа, він заснував скит.

У Агапе та її чоловіка народилося троє дітей, але друга й третя дитина померли невдовзі після народження.

Угодниця Божа переконувала чоловіка не впадати у відчай і запропонувала йому зробити їхню жертву Господу досконалою: віддати свою старшу й єдину дочку в монастир.

Так 6-річну дівчинку привезли в монастир святого Луки і доручили її ігумені Катерині, родичці сім’ї. Наступного дня вона удостоїлася чернечого постригу з іменем Феопіста.

Скоро Агапе овдовіла. Вона пожертвувала третю частину своїх статків бідним на спомин душі свого чоловіка, а решту – монастирю святого Стефана, в якому й поселилася.

З дозволу ігумені Анни, яка знала про її благочестиве життя, Преподобна одразу прийняла чернечий постриг з іменем Феодори. Вона легко пристосувалася до монастирських порядків.

Через декілька років після того, як дочку Феодори постригли в чернецтво, ігуменя Катерина померла. Тоді дівчинку привезли до матері в Стефанівський монастир.

Феодора хвилювалася за дочку, щоб життя в монастирі не було для неї дуже суворим, і просила ігуменю Анну бути поблажливою до Феопісти.

Анна наставляла Феодору, щоб вона стримувала свою природну прихильність до дочки і, оскільки дитя присвячене Богу, не забирала назад пожертвуване Йому.

Коли ж ігуменя побачила, що Феодора піклується про дочку і між ними встановився тісний родинний зв’язок, то заборонила їм розмовляти між собою.

П’ятнадцять років провели матір із дочкою в одній келії та не промовили одна до одної жодного слова.

У разі потреби вони користувалися посередництвом когось із сестер. Через п’ятнадцять років, коли Феодора тяжко захворіла, насельниці монастиря впросили ігуменю дозволити матері та дочці розмовляти одній із одною.

На той час родинні зв’язки вже не стояли на перешкоді їхньому духовному зростанню.

Якось під час суворої зими ігуменя сказала монахиням принести їжу в келії, а не в трапезну. Так принесли котел, вода з якого під час кипіння переливалася через краї та намочила місце, де зазвичай спала Феодора.

Тоді Преподобна перемістила свій матрац та овечу шкуру на сухе місце й продовжила працювати. Ігуменя скористалася нагодою принести для Феодори вінець послуху й насварилася на неї за свавілля та недбальство, що без благословення знайшла собі інше місце для спання.

Єпитимією для Святої було перебування вночі на холоді в монастирському дворі. Дув льодяний вітер, ішов сильний дощ, і Феодора всю ніч просиділа навпочіпки.

Уранці ігуменя похвалила її в присутності сестер за послух і покликала в теплу келію. На запитання монахинь, як вона витерпіла таке випробування, Преподобна відповіла, що прийняла єпитимію з вірою, і не відчувала ні дощу, ні болю, лише радість та щастя.

Ігуменя Анна спочила в 120 років. Наприкінці її життя за нею доглядала Феодора. Коли Анна залишила ігуменство, її наступницею стала Феопіста.

Феодора жила в послуху, зростала в чеснотах, звершувала численні благодіяння. 29 серпня 892 року у 80-річному віці після причастя Тіла й Крові Христових вона відійшла до Господа.

Її чоло покривали благовонні краплинки поту, обличчя просяяло й освітилося небесною посмішкою.

Друг Святої, важко хворий диякон Димитрій, прийшов попрощатися з покійною, й отримав чудесне зцілення.

Також зцілилися ще двоє християн, що були присутніми на погребінні. Невдовзі після кончини Преподобної з лампади над її могилою почала витікати благовонна олія.

Одному солунському художнику неодноразово з’являлася уві сні Феодора, з якою він не був знайомий за її життя.

Художник переконався в тому, що на могилі Святої дійсно звершуються чудеса, і написав її образ. Знайомі Феодори підтвердили, що саме так вона й виглядала.

Будучи дуже смиренною, перед кончиною Феодора попросила Феопісту поховати її окремо, але священники наполягли на похованні Святої поряд з іншими монахинями.

Через дев’ять місяців після поховання мармурова кришка гробниці Преподобної раптом із шумом розкололася на три частини.

Очевидицями цього стали Феопіста й паралізована глухоніма жінка, яка одразу отримала зцілення від своїх хвороб.

Свята Феодора неодноразово являлася дочці та просила перепоховати її так, як вона заповідувала. 3 серпня 893 року нетлінні мощі угодниці Божої перенесли в кам’яну гробницю.

З того часу від її мощей почало витікати миро. Те миро збирали через невеликий отвір у ногах раки. Люди чудесно зцілювалися від паралічу, віспи, хвороб кісток та біснування.

Найдавнішою іконою Святої, що збереглася донині, є фреска ХІ століття в храмі Айя Софія в Салоніках.
Слава Богу вовіки. Амінь.