Великодні казочки

Воскресіння, Пасха або Великдень — одне з найбільших і найшанованіших християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. На Богослужінні священники в церкві сповіщають: «Христос воскрес!», а прихожани хором відповідають: «Воістину воскрес!».

У дні Великодня Церква оспівує радісну подію спасіння людства від вічної смерті словами: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть здолав і тим, що в гробах, життя дарував!»

За біблійною розповіддю, Господь Iісус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось дивним сяйвом і великим землетрусом, а ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього.

На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та Саломія прийшли до гробу з ароматами, щоб намастити тіло Iісуса Христа, але побачили відвалений камінь i порожній гріб, i тоді схвильованим жінкам з’явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.

Під час Великодніх свят віряни сповіщають одне одному про велику радість та вітають зі світлим урочистим святом словами: «Христос воскрес!», «Воістину воскрес!». 

ВОСКРЕСНЕ ПОЛУМ’Я

(Великодня легенда)

Удосвіта у Воскресну неділю пішли жінки до Ісусового гробу. На превелике здивування побачили, що хтось відвалив камінь, що замикав вхід до гробу. До гробу входили стривожені. Коли ввійшли, засвітили свічку та побачили янгола, що сидів у головах гробу та яснів, як сонце.

Очі його мали ясність блискавки, а одяг блищав, як сніг. Марія Магдалина, побачивши світло, вийшла із гробниці, встромила свічку в землю перед входом та повернулася назад до товаришок.

З жаху жінки мов оніміли. Тоді мовив їм янгол:

— Чого шукаєте живого між мертвими? Чи ж не розумієте, що Господь заповів, що третього дня воскресне? Ідіть і скажіть учням його, що ви тут бачили.

І вони вийшли.

Надворі схилилася Марія Магдалина, щоб узяти свічку. Та, коли простягла руку по свічку, легко скрикнула.

Інші жінки спинилися та роздивлялися, що там сталося. І всі побачили, що поки вони були в печері, свічка змінилася. Вона стала квіткою. Високість і стрункість свічки залишилися, однак полум’я було вже не одне: її оточувало багато лагідних пломінців. Було це ясне жовте цвіття. На самому споді горіли великі, розквітлі квіти-пломінці. Що більш угору, то менші були вони, а на самому вершечку були пуп’янки. Це були ґноти, що ще не горіли. Завжди, коли одне полум’я згасне, зразу запалюється нове цвіт-полум’я. Так спинається світло помалу, щораз вище, до синього неба.

Цю квітку називає наш народ «дивиною», або «царською свічкою». «Дивиною» тому, що здивувала побожних жінок, а «царською свічкою» тому, бо вона зацвіла раненько у Христове воскресіння, на його честь.

Коли побожні жінки вийшли з гробу та зайшли на леваду, на ній горіло жовте полум’я. Було того полум’я густо та багато.

Жінки відразу здогадалися, що туди приходив Господь. Вони не зважилися йти за таємними слідами. Вогники були ніжні, мов шовк, та непорушні. Квіти, що виросли під святими ногами воскреслого Спасителя, — це нагідки, або крокіс. Обидві назви нагадують нам, що ця квітка зацвіла під ногами Іісуса Христа, що воскрес, бо назва «нагідки» говорить, що квіти зацвіли під ногами Господа Іісуса, а «крокіс» — що квітки цвіли скрізь, де крокував Іісус Христос.

НАЙКРАЩА ПИСАНКА
 (Великодня казка-оповідання)

У сінях стояла велика миска із яєчками.
—  Нас усіх з’їдять люди, — басом сказало найбільше яєчко.
—  І це добре. — обізвалися інші, — люди матимуть із нас користь.
—  Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я — найбільше! — не вгавало велике яєчко.
Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислухалося до розмови.
— А тебе, найменше, — знову обізвалося басом найбільше яєчко, — тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!..
Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?
Раптом всі замовкли. У сінях почулися кроки. «Візьмемо їх на писанки, адже вже Великдень наближається». – промовив жіночий голос. Господиня взяла миску і перенесла її в кімнату, де було багато світла. Найбільше яєчко відразу ж виставило свій бочок напоказ, дивіться, мовляв, яке я гарне!

Мати і донька почали малювати писанки. Незабаром майже всі яєчка стали писанками. Залишилося тільки найменше яєчко. В цей час прийшов батько із праці. Він похвалив писанки.
—   А чому ніхто з вас не розмалював цього яєчка? – запитав батько.
—   Бо воно дуже маленьке, якесь непоказне. Як хочеш – повечеряй ним зараз.
— Ні-ні, – відповів батько. — Я зроблю із нього писанку, і ми всіх їх посвятимо в церкві.
Найменше яєчко дуже зраділо, коли відчуло, що і його розмальовують!
«Дивіться, дивіться! — загомоніли між собою писанки. — От вам і маленьке яєчко! Яке ж воно чудове!»

Коли у церкві посвятили писанки, до господарів підійшов один пан із міста. Він попрохав продати йому кілька писанок до музею. І він вибрав лише одне… найменшеньке, бо воно було найкраще розмальоване!

Прийшовши додому, господарі розговілися писанками, а найменше яєчко — чудова писанка — живе й тепер у музеї великого міста. 
Люди оглядають ту прегарну працю і говорять: 
— Яка ж чудова українська писанка!»

Леонід Полтава

“Христос Воскрес!”

Христос воскрес! Радійте нині діти!

 Сповнилося найбільше із чудес.

 Пропала тьма, і Сонце Правди світить.

 Христос воскрес! Воістину воскрес!

І.Савицька