День пам’яті преподобного Ісаака Сиріна
12/25 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Ісаака Сиріна.
Святий Ісаак Сирін жив поблизу італійського міста Сполето в середині VI ст. Він прибув сюди з Сирії. Цього святого слід відрізняти від іншого подвижника, преподобного Ісаака Сиріна, єпископа Ніневійського, який жив у VII столітті (пам’ять 28 січня).
Перш за все після прибуття в місто Преподобний увійшов у храм Божий і попросив паламарів, щоб вони дозволили йому молитися в храмі стільки часу, скільки він захоче, навіть і уночі. Причетники погодилися на це, і Святий пробув у молитві дві з половиною доби.
Проте один із паламарів, будучи гордим, обурився, назвав Преподобного лицеміром і сказав, що він молився так довго, щоб стати відомим. Після того той причетник вдарив Святого по щоці й зажадав, щоб він покинув храм.
За це паламаря одразу спостигла кара Божа. На нього напав біс, що почав сильно мучити його та кинув на землю з криком, що Ісаак його виганяє.
До того часу ніхто не знав імені мандрівника. Святий схилився над одержимим, і біс одразу покинув його.
Про ту подію швидко стало відомо по всьому місту. До храму прибув народ. Усі хотіли запросити угодника Божого до свого дому. Люди обіцяли влаштувати йому монастир із селами та маєтками, забезпечити його матеріальними благами, однак Ісаак від усього відмовився. Коли учні запитували старця, чому він відмовляється від приношень, той відповідав: “Чернець, який здобуває маєтки, вже не чернець”.
Він покинув місто і неподалік від нього збудував собі невелику келію в пустельному місці, де й віддався чернечим подвигам.
Багато народу приходило до Святого, а найбільш ревні залишалися подвизатися під керівництвом преподобного Ісаака. Так виникла чернеча обитель.
Господь обдарував свого раба великою благодаттю, преподобний Ісаак отримав дар прозорливості. Про це розповідає святитель Григорій Двоєслов (пам’ять 12 березня) у своїй праці “Співбесіда про життя і чудеса італійських отців”.
Так одного вечора Ісаак сказав братії кинути на город усі заступи, які є в обителі, а наступного дня наказав приготувати для працівників їжу й разом із братією вирушив до міста.
Там монахи побачили стільки працівників, скільки напередодні вони кинули лопат. То були злодії, які прийшли вночі заради крадіжки, але залишили свій злий задум і почали трудитися.
До приходу Преподобного вони скопали всю необроблену землю, а потім підкріпилися принесеною їжею та відпочили.
Святий сказав злочинцям, щоб вони припинили красти і, якщо їм буде потрібна городина, приходили відкрито, просили та брали необхідне з благословення.
Потім Преподобний дозволив крадіям зібрати стільки ярого хлібу, скільки ті хотіли, і вони пішли геть з винагородою за свою працю.
Іншого разу до Святого прийшли мандрівники в руб’ї та попросили, щоб він дав їм одяг. Преподобний Ісаак потай сказав одному зі своїх учнів, щоб той пішов за монастир у гай і там в дуплі одного з дерев знайшов вбрання та приніс йому.
Коли учень виконав повеління, Преподобний віддав знайдене мандрівникам. Ті ж, коли взяли одяг, то сильно посоромилися, бо впізнали в ньому свій. Самі ж вони хотіли обманним шляхом отримати чужі речі.
Якось один благочестивий чоловік послав Ісааку два кошики з наїдками і попросив помолитися за нього.
Слуга, що ніс кошики, один із них сховав по дорозі, а другий приніс Преподобному. Святий прийняв дар і сказав посланцю, щоб він обережніше торкався до захованого ним кошика, оскільки в нього залізла змія та може його вжалити. Слуга дуже злякався, коли почув це, а разом із тим і зрадів, бо Преподобний зберіг його від смерті.
Після себе Ісаак залишив книгу «Подвижницьких трудів», що містить корисні повчання для монахів. Сам же Преподобний вписаний у книгу життя вічного і разом із іншими святими стоїть перед Христом Богом у Царстві Небесному. Амінь.
