День пам’яті преподобного Германа Святогірського
13/26 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Германа Святогірського,
архімандрита.
Святий Герман (Григорій Іванович Кліца) народився в 1816 році в місті Ніжині та походив із багатого купецького роду Чернігівської губернії. Предки його по батьківській лінії були греками.
Хворобливий і слабкий Григорій часто страждав від лихоманки, через що матір зі скорботою чекала його смерті.
Якось у Введенській Ніжинській жіночій обителі прозорлива схимниця Марія передрекла їй, що її син не помре, а буде молитвеником за весь їхній рід.
Невдовзі Григорій справді одужав. Він поступив до Ніжинського грецького училища, звідки перейшов у Ніжинський князя Кушелева-Безбородька ліцей.
Пізніше юнак навчався в Московській Практичній Комерційній академії, після закінчення якої зайнявся торгівлею хутром.
Коли йому було 20 років, у Чудовому монастирі в Москві Григорій став свідком постригу в чернецтво. З того часу він почав прагнути чернечого життя.
У 25 років угодник Божий вирушив пішки в Глинську пустинь. На шляху він вирішив відвідати обитель святителя Афанасія Лубенського та зупинився на ночівлю поблизу Лубен у заїжджому дворі.
Вночі голодний Григорій не зміг заснути і раптом побачив, як у вікно ввійшов святий Афанасій, дав йому проскуру й сказав їсти во славу Божу, кріпитися та мужатися. Також святитель сповістив подвижнику, що Господь не залишить його своєю допомогою та милістю та що він буде добрим монахом. Коли святий Афанасій відійшов, Григорій відчув себе ситим та радісним.
Влітку 1840 року ігумен Філарет із батьківською любов’ю прийняв Григорія до Глинської пустині.
У 1844 році угодник Божий разом зі скарбничим пустині отцем Арсенієм вирішив відбудовувати древній запустілий Святогірський монастир.
Архімандрит Арсеній надав здібному до будівництва Григорію повну свободу в будівельній справі. У 1845 році Святий прийняв чернечий постриг із іменем Герман. Потім його хіротонісали в ієродиякона та призначили уставником.
Монах Герман вирізнявся зосередженістю та мовчазливістю. Іноді в нього проявлявся дар прозорливості, від чого він сам дивувався.
Якось до Преподобного в келію прийшов свічкар похилого віку монах Антонін. Під час розмови з Антоніном святий Герман раптом побачив помешкання його келії, а саме, що там на столі від запаленої свічі загорілися книги.
З жахом Преподобний закричав до гостя, щоб він біг у свою келію, бо там пожежа. У келії Антоніна дійсно була пожежа, яку той швидко загасив.
Двічі в житті угоднику Божому з’являлася Богоматір. Перший раз він удостоївся побачити Богородицю в Покровському храмі в вівтарі за престолом під час Богослужіння.
Другий раз Божа Матір утішила його, коли він перебував у смутку, бо роздумував про те, що не в силах буде понести покладений на нього тягар ігуменства в монастирі.
Тоді Пресвята Діва Марія вказала Герману на тростину в Своїх руках і сповістила, що не він буде керувати обителлю, а Вона; він же буде як ця тростина в Її руках.
У 1847 році Преподобного хіротонісали в ієромонаха, а в 1850 році — затвердили ризничим монастиря, що процвітав і розширявся працями настоятеля та братії.
У 1859 році архімандрит Арсеній помер, і братія одностайно обрала його наступником Германа.
Святий ревно трудився і дбав про розвиток і благоустрій Святогірської обителі.
У 1863 році угодника Божого призначили благочинним усіх монастирів Харківської єпархії. Насельники Святогірської обителі, за його рекомендацією, ставали настоятелями в інших монастирях.
У 1865 році за ревні труди архімандрит Герман отримав нагороду — орден святої Анни 3-го ступеня, а в 1869 році — орден святої Анни 2-го ступеня.
Життя, звички та подвиги Преподобного описав його духовний друг, літератор, Андрій Федорович Ковалевський.
Святий Герман жив у вбогих келіях, не терпів зайвих речей і обмежував себе навіть у найбільш необхідному. Він носив старий латаний одяг і не дозволяв замінювати його новим. Коли у Святого все ж вдавалося виманити згоду на пошиття нового вбрання, він зазвичай дарував останнє проїжджому духовенству.
Преподобний не тримав у своїй келії грошей і всі пожертви одразу віддавав скарбничому. Їжу він вживав разом із братією в трапезній і лише в похилому віці через тілесну неміч почав їсти у своїй келії. Їв Подвижник завжди дуже мало і особливо в першу та страсну седмиці Великого посту.
Архімандрита Германа наділив Господь особливим даром примирення ворогуючих між собою монахів. Він часто говорив: «Де мир, там Бог!».
Преподобний із великим благоговінням звершував Богослужіння. Він не терпів упущень і помилок, за що робив суворі зауваження винуватим.
Бувало отець Герман плакав перед святим Престолом, і тоді обличчя його виглядало особливо просвітленим, серйозним і одухотворенним. Під час Богослужінь він не відчував утоми й потреби в відпочинку.
Очевидно його дух пересилював немічність хворобливої плоті. Святий страждав від кашлю, задишки, пахової грижі, хвороб ніг. Він неустанно перебував у трудах та молитві й зовсім мало спав.
У день вбивства імператора Олександра ІІ соціалістами угодник Божий служив Літургію. Коли він витягував часточку за государя, вона виглядала закривавленою. Святий злякався й зрозумів, що це передвіщає щось недобре.
13 квітня 1890 року архімандрит Герман на 75-му році життя після причастя Тіла й Крові Христових відійшов до Господа.
Тіло Подвижника поховали в склепі під притвором скитського храму Ахтирської ікони Богородиці.
У часи богоборчої радянської влади храм перебудували під їдальню санаторію «Степний», який розмістили в корпусах колишнього Ахтирського скиту. У притворі храму влаштували кочегарку.
Кочегари відкрили склеп Преподобного та побачили його нетлінні мощі. Співробітники НКВС повністю розібрали гробницю й, за словами старожилів, перепоховали чесне тіло Святого десь під огорожею скиту. Хоча Ахтирський скит знищили, народ пам’ятав його подвижників і з молитвою відвідував те місце.
У 1992 році Святогірську обитель відновили. Через декілька років монахи відбудували склеп Преподобного. Під час розкопок могили, окрім решток гробу, облачення та наперсного хреста, їм вдалося знайти декілька кісточок Святого.
12 липня 2008 року Українська Православна Церква прославила архімандрита Германа в сонмі преподобних Собору Святогірських святих. Часточки його святих мощей зберігаються в невеликому ковчезі в Успенському соборі Святогірської Лаври.
Слава Богу вовіки. Амінь.
