День пам’яті мучеників Антонія, Іоанна та Євстафія Литовських
14/27 квітня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Антонія, Іоанна та Євстафія Литовських.
Мученики Антоній, Іоанн і Євстафій походили з литовського міста Вільни та були вогнепоклонниками.
Згодом рідні брати Антоній і Іоанн, в язичництві Нежило та Кумец, увірували в Істинного Бога та прийняли Святе Хрещення.
Обоє святих служили в князя Ольгерда, що правив у 1341–1377 роках. Щоб заволодіти Вітебським князівством, яке належало княжні Марії Ярославівні, Ольгерд став християнином і взяв шлюб із княжною.
Після смерті дружини, яка настала близько 1346 року, Литовський князь повернувся до язичницького нечестя.
Іоанн, який був старшим із братів, і Антоній приховували від князя свою віру. Однак вони сильно відрізнялися від вогнепоклонників як своїми вчинками, так і зовнішністю, бо на відміну від язичників не стригли волосся на голові та бороді.
Якось князь запитав у братів, чому вони не дотримуються древніх литовських звичаїв. Тоді Антоній і Іоанн сповідали себе християнами. На це Ольгерд почав примушувати святих у день посту з’їсти м’ясо, але вони відмовилися від того та їх ув’язнили в темниці.
Коли минув рік темничного ув’язнення, Іоанн зі страху перед муками попросив князя звільнити його та пообіцяв виконувати всі накази.
Ольгерд випустив мучеників на свободу й зробив першими особами при своєму дворі. Іоанн покірно дотримувався всіх язичницьких звичаїв, а потай у своєму серці молився Істинному Богу.
Антоній же не приховував своєї віри во Христа, але на нього, як на молодшого з братів, мало звертали увагу.
Одного разу князь у день посту запропонував святим скуштувати м’ясні страви, і Іоанн погодився на це, а Антоній відмовився та відкрито назвав себе християнином.
Тоді Ольгерд наказав Антонія ув’язнити, а Іоанна залишив на службі. Проте останнього зневажали і язичники, і християни: перші за непостійність, а другі за боговідступництво.
Згодом Іоанн усвідомив свій гріх і сповідав свою віру в Христа перед князем і вельможами. Тоді його нещадно побили та кинули в темницю до брата.
Через декілька років Антонія засудили до страти. Коли він дізнався про це, то наставив свого брата на мученицький подвиг, причастився Тіла й Крові Христових і мужньо пішов на смерть.
Антонія повішали на дереві в січні 1347 року. Так він віддав душу Господу й удостоївся мученицького вінця.
Іоанна язичники не стратили разом із братом, бо думали, що він може знову повернутися до вогнепоклонства.
Проте святий залишився непохитним у істинній вірі, й у квітні того ж року нечестиві задушили його та повішали на тому самому дереві, на якому стратили Антонія. Тіла обох братів християни з честю поховали в одному місці.
На службі в князя Ольгерда перебував і святий Євстафій, що також залишив язичницьку віру та навернувся до Істинного Бога.
Євстафій ще був юнаком, вирізнявся гарною зовнішністю та проводив боговгодне життя в пості, молитвах і благодіяннях.
Якось князь помітив на голові Святого довге волосся й запитав у нього, чи він не християнин.
У відповідь юнак безбоязно сповідав свою віру. Ольгерд розсердився та почав змушувати Євстафія з’їсти м’ясо. У той час був Різдвяний піст, і мученик відмовився від того.
За наказом розлюченого князя Святого нещадно побили залізними палками. Потім до його уст вливали льодяну воду, від чого тіло Мученика дуже змерзло та посиніло.
Після того Святому роздробили кістки ніг, здерли зі шкірою волосся з голови, відрізали ніс і вуха. Три дні катували Євстафія, але він не виказував свого болю.
Потім князь засудив Святого до повішення, і його повели до того ж дерева, де стратили через повішання Антонія та Іоанна.
Зміцнений Богом мученик, з роздробленими стегнами, гомілками та стопами, самостійно пішов на місце страти, неначе повністю здоровий. Там він прийняв мученицьку кончину в грудні 1347 року й відійшов до Бога.
Тіло Євстафія залишили висіти низько над землею на поживу птахам і звірам, але тварини не торкалися його. Через три дні християни поховали тіло Святого з честю поблизу мучеників Антонія та Іоанна.
Згодом християни зрубали дерево, на якому постраждали святі, й побудувати там церкву на честь Пресвятої Трійці, куди й перенесли мощі святих мучеників Антонія, Іоанна та Євстафія.
Слава Богу вовіки. Амінь.
