15/28 квітня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Сави Готфського.
Святий Сава походив із германського племені готфів і на відміну від своїх одноплемінників вирізнявся цнотливістю та благочестям.
Він перебував із усіма в мирі, був смиренним і мовчазним, співав у церкві та дбав про благоустрій церковний.
Сава вдовольнявся найнеобхіднішим для життя й зовсім не спілкувався з жінками. Святий увесь час дотримувався посту, багато молився та безбоязно проповідував Слово Боже.
У той час князі й судді готфські почали змушувати християн їсти ідоложертовні приношення.
Деякі ж ідолопоклонники вирішили дати своїм знайомим християнам неідоложертовне м’ясо під виглядом ідоложертовного, щоб і християни не спожили забороненого, і гонителі вдовольнилися.
Про таку хитрість стало відомо святому Саві. Тоді він став посеред народу й голосно промовив, що той, хто прийняв таке м’ясо не може залишатися християнином.
Таким чином Сава зашкодив християнам потрапити в диявольські сіті. Язичники ж, які придумали той обман, вигнали Святого з поселення, однак із часом попросили його повернутися.
Коли відновилося гоніння на тих, хто вірив у Істинного Бога, язичники, що жили в одному поселенні з Савою, хотіли повідомити князю, що серед них немає християн, та підтвердити достовірність своїх слів клятвою.
Проте Сава знову став посеред народу й сказав, щоб ніхто не клявся за нього, бо він — християнин. Після того язичники повідомили князю, що в поселенні тільки один чоловік дотримується християнської віри.
За наказом князя Святого привели до нього. На запитання, чи володіє Сава якимось майном, князю сповістили, що нічого, крім власного одягу, у того немає.
Тоді князь зневажливо подивився на Святого та сказав, що він навряд чи зможе комусь допомогти або зашкодити, йвідпустив його.
Через певний час ідолопоклонники знову розпочали сильне гоніння на християн. Незадовго до Пасхи Сава вирушив у інше поселення до священника Гуфіна, щоб із ним відсвяткувати Воскресіння Христове.
Дорогою йому з’явився світлосяйний, високий на зріст муж, який наказав повернутися назад до священника Сапсала.
Сава ж на це відповів, що Сапсала немає в поселенні, бо він покинув його через гоніння, і після тих слів далі попрямував до Гуфіна.
Однак у той час зненацька випало багато снігу, і Святий не зміг продовжити свій шлях.
Він зрозумів, що це сталося з Божої волі та повернувся у своє поселення, де застав вдома священника Сапсала, з яким і святкував Пасху.
У третю ніч Світлої седмиці з великою кількістю воїнів на те поселення напав нечестивий начальник Афарід, син князя Ротеста. Тоді воїни схопили Сапсала та Саву.
Священника посадили на воза, а Саву тягли по терну й били палицями до самого міста.
Коли настав день, Святий голосно прославив Бога і показав воїнам, що тіло його повністю ціле, а босі ноги неушкоджені.
Мучителі здивувалися тому, проте не припинили знущатися зі Святого. Вони прив’язали руки й ноги Сави до двох вісей від воза та, поваливши на землю, катували його до глибокої ночі.
Уночі ж місцева жінка, яка збиралася приготувати їжу своїм домашнім, побачила Савву та розв’язала його, й він почав допомагати їй у її справі.
Однак наступного дня страждання Святого продовжилися. Його зі зв’язаними руками повісили на перекладині в будинку жінки та запропонували скоштувати ідоложертовного м’яса в обмін на звільнення.
Святий відмовився, а коли у відповідь на слова одного із мучителів про “пана Афарида” зауважив, що “один є Господь – Бог, сущий на небесах”, отримав сильний удар списом у груди, проте той удар не зашкодив йому та навіть не завдав болю.
Афарид, довідавшись про ті події, наказав стратити святого Савву. Мученика повели до річки Муссова, щоб втопити його в ній.
Дорогою воїни обговорювали те, щоб таємно відпустити Савву, але він сказав їм: “Для чого ви говорите безумні слова? Виконуйте краще сказане вам. Бо я бачу те, чого ви не можете бачити: ось стоять святі ангели, що прийшли зі славою взяти мою душу”.
Святого привели до річки і, прив’язавши до його шиї великий шматок дерева, втопили. Так мученик Савва відійшов до Господа на тридцять восьмому році життя.
Після того воїни витягнули тіло невинно вбитого Савви з річки та поклали на березі непохованим.
Звірі та птахи не торкалися тіла Святого, благочестиві християни приховали його. Згодом скіфський воєначальник Іуній Саран, християнин, узяв чесне тіло мученика Савви з землі готфів та передав його до грецького міста Каппадокії, де їх із шаною зустрів святитель Василій Великий.
Слава Богу вовіки.
