День пам’яті мучеників Пасікрата й Валента

24 квітня/7 травня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Пасікрата й Валента.

Святі Пасікрат і Валентин народилися в місті Доростолі в Мізії (в північно-західній частині Малої Азії).

Вони були воїнами та служили при ігемоні Авсолані. У той час у Мізії було багато ідолопоклонників, оскільки людей під загрозою мук примушували до поклоніння ідолам. Християни зі страху залишали свої домівки та переховувалися.

Пасікрат і Валентин мужньо проголосили себе християнами, славили Істинного Бога та проклинали язичницьких богів. За це їх схопили і привели на судилище.

Мучеників примушували запалити куріння перед ідолами. Пасікрат підійшов до ідола Аполлона, плюнув йому в обличчя й сказав, що саме така честь належить цьому богу.

Святого одразу зв’язали залізними ланцюгами й кинули в темницю. Разом із ним ув’язнили й  Валентина.

Невдовзі мучеників знову привели до ігемона. Брат Пасікрата Папіан, що через страх перед катуваннями відступив від істинної віри та звершив жертвоприношення, почав зі сльозами вмовляти його принести куріння ідолу. Він переконував Святого, що таким чином він тимчасово видасть себе за ідолопоклонника та уникне тортур.

Пасікрат не схилився на прохання брата й відповів, що той недостойний бути в їхньому роді за боговідступництво. Після того Святий підійшов до жертовника, поклав на вогонь свою руку та сказав ігемону, що, як він бачить, тіло смертне і згорає на вогні, душа ж, будучи безсмертною, зневажає всі видимі муки.

Допитаний правителем, Валентин також висловив готовність постраждати за Христа. Мучеників засудили до усічення мечем.

Коли угодників Божих вели до місця страти, матір Пасікрата побоювалася, що він злякається, вмовляла сина безстрашно йти на смерть.

На місці страти мучеників обезголовили. У той час Пасікрату було 22 роки, а Валентину — 30. Матір Пасікрата  з радістю забрала їхні тіла та поховала з честю.

Кончина святих настала в 288 році.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D., нові статті)