День пам’яті преподобного Стефана Печерського
27 квітня/10 травня Православна Церква вшановує память преподобного Стефана, ігумена Печерського, єпископа Володимир-Волинського.
Учень преподобного Феодосія Печерського
Святий Стефан з дитинства був учнем преподобного Феодосія Печерського й подвизався під його керівництвом. Як син, він уподібнювався своєму наставнику та вдосконалювався в чеснотах. З часом Стефана обрали доместиком (наглядачем) за виконанням церковного уставу, він разом із ігуменом Феодосієм повчав у церкві братію.
Перед своєю кончиною, за проханням монахів обителі, преподобний Феодосій доручив управління Києво-Печерським монастирем Стефану. При цьому Феодосій повчав Стефана берегти монастирський устав, постійно молитися, любити братію та піклуватися про мандрівників.
Після смерті свого наставника Стефан особливо ревно зайнявся будівництвом церкви, яку почав споруджувати Феодосій, і зведенням інших монастирських будівель. Через декілька років будівництво було завершене. Стефан перевів братію зі старого монастиря (Нижньої Лаври) в нову обитель (Верхню Лавру).
У старому ж монастирі, за звичаєм, продовжували погребати монахів, а тому там залишилося жити декілька чоловік братії. Щодня в обителі звершувалася Літургія в пам’ять її засновників і померлих монахів, що в ній подвизалися.
Милість Божа
Благодать Божа ясно проявлялася в Києво-Печерському монастирі, й Господь не залишав обитель Своєю милістю. Однак ворог роду людського підняв заколот проти ігумена Стефана з боку братії, через що Святого без вини позбавили ігуменства та вигнали з обителі. Стефан беззлобно переніс таку напасть, зберіг любов до братії та молився за винуватців свого несправедливого вигнання.
Багато бояр і вельмож, що були духовними дітьми Святого, співчували своєму отцю та приносили йому все необхідне.
Через деякий час із Божою допомогою та молитвами святих Антонія та Феодосія Печерських Стефан заснував новий монастир у Кловському урочищі й збудував кам’яну церкву в пам’ять Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.
Згодом там зібралася численна братія, яку Святий наставляв на шлях спасіння. Для новоствореної обителі Стефан перейняв статут Києво-Печерського монастиря, запроваджений преподобним Феодосієм.
Святий Стефан вирізнявся своїми чеснотами, й слава про його доброчесність поширилася повсюди. Тому після смерті єпископа міста Володимира його звели на архіпастирський престол того міста.
Святий ревно пас доручене йому словесне стадо та являв усім приклад боговгодного життя, віри, чистоти та любові.
Перед перенесенням мощей преподобного Феодосія з печери в церкву святитель Стефан прибув у свій Кловський монастир. Вночі він побачив над печерою Феодосія яскраве світло й подумав, що торжество вже звершується без нього. Тому разом зі своїм наступником, ігуменом Кловської обителі Климентом, він поспішив до печери.
Коли Стефан і Климент наближалися до мощей преподобного Феодосія, то побачили, що світло випромінюється від безлічі свічок. Однак, коли вони під’їхали зовсім близько, то повсюди була темрява. З того вони зрозуміли, що удостоїлися бачити світло Божественної слави.
Наступного ж дня святий Стефан взяв участь у перенесенні мощей свого учителя. Після того Святитель повернувся у Володимир і продовжував ревно трудитися заради свого спасіння та спасіння своєї пастви.
У 1094 році єпископ Стефан відійшов до Господа та прийняв за свої труди нев’янучий вінець слави. Саме ж ім’я Святого в перекладі з грецької мови означає «вінець».
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Святі заходу Православної Церкви – російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
