День пам’яті рівноапостольного Бориса Болгарського

2/15 травня Православна Церква вшановує пам’ять рівноапостольного Бориса (у Святому Хрещенні Михаїла) Болгарського, царя.

Рівноапостольне служіння передрік Борису його дядько, святий Боян. Перші роки царювання Бориса були невдалими. Відбувалися часті війни з сусідніми державами, болгарський народ страждав від голоду та мору.

Щоб врятувати Болгарію, цар почав просвітлювати її світлом Христової віри.

Під час воєнних дій потрапив у полон до болгар грецький придворний Феодор Куфара, що був пострижений у чернецтво. Він першим посіяв зерна євангельського вчення в душу Бориса.

Греки ж полонили малолітню сестру болгарського царя та виховали її при імператорському дворі в Православ’ї.

Після смерті візантійського імператора Феофіла Борис хотів скористатися нагодою та піти війною на греків. Однак імператриця Феодора попередила, що захищатиме імперію й посоромить його.

Тоді болгарський цар вирішив піти на примирення, на знак якого болгари відпустили полоненого Феодора Куфару, а греки болгарську царівну. Вона ще більше схилила Бориса до християнства.

Згодом у Болгарію прибув рівноапостольний Мефодій, що разом із братом Кирилом привів слов’янські народи до істинної віри.

Святитель Мефодій охрестив царя Бориса з іменем Михаїл, його сім’ю та багатьох бояр. Тоді язичники задумали умертвити Бориса, але благочестивий цар викрив їхній задум. Невдовзі болгарський народ добровільно прийняв Святе Хрещення.

На підвалинах єдності віри між двома державами, що раніше ворогували, був укладений мир, який до кінця царювання рівноапостольного Бориса не був порушений.

Великий вплив на ствердження болгар в істинній вірі мав Грецький патріарх Фотій.

У 867 році в болгарську землю прибули проповідники від Римського папи. Розбрат між Грецькою та Римською Церквами в Болгарії тривав три роки. Після Собору, який відбувся в Константинополі в 869 році, у березні 870 року Болгарія остаточно приєдналася до Східної Церкви, що сприяло затвердженню в ній Православ’я.

Святителями, які прославилися в болгарській землі, були Горазд і Климент Охрідський. Рівноапостольний цар дбав про будівництво храмів і поширення благочестя. З часом у Болгарії була встановлена патріарша кафедра.

У похилих роках угодник Божий зрікся благ цього світу, передав владу своїм синам Володимиру та Симеону, а сам пішов у монастир.

Згодом йому стало відомо, що Володимир, який зайняв царський престол, відступає від християнства. Тоді засмучений Борис повернувся на престол, осліпив непокірного сина та ув’язнив його.

Правити державою Святий звелів молодшому сину Симеону, а сам знову віддався подвигам. Після того Борис лише один раз залишав чернечу обитель, щоб відбити напад угорців.

2 травня 907 року рівноапостольний болгарський цар віддав душу Господу.

Слава Богу вовіки. Амінь.