Герондиса Марія Магдалина Синайська – подвижниця наших днів
Якось у келію преподобного Порфирія Кавсокалівіта увійшла француженка. Вона сама та її родина жили як атеїсти.
Вона слухала магнітофонні записи розмов про православну віру, і в її серці виникло гаряче прагнення до Бога. Так вона опинилася у келії святого.
Вони трохи поговорили. Про що була та розмова, відомо лише їм самим. Наприкінці він поцілував їй руку:
«Це – авансом. На той час, коли ти станеш святою».
Марія Магдалина подвизалася на самоті в Синайській пустелі, там же, де подвизавсяся прп. Іоанн Лествичник. Жила вона в печері. Щонеділі ходила до монастиря Святої Катерини, щоб побувати на богослужінні та причаститися.
Там служив її духовний наставник, який одного разу вручив їй пташеня ластівки з дорученням виростити його.
Та пташка була її супутником у нічний час, коли вона читала своє правило, а потім не давала їй заснути, влаштувавшись біля її вуха.
Її життя в пустелі проходило не без пригод.
Один бедуїн спробував викрасти її, але його улюблений верблюд покарав свого недолугого господаря. Він сильно вкусив його за плече, і той у страсі втік.
У печері подвижниці повзали величезні скорпіони, які ніколи не чіпали її.
Місцеві бедуїни, яких вона лікувала, зрештою почали поважати її, а оскільки жіноче чернецтво невідоме мусульманам, вони назвали її Абуна Марія, тобто «батюшка Марія»!
Вона була запашною квіткою, яка розквітла у Синайській пустелі, що народжує святих. Квіткою, яка благоухала ніжним ароматом молитви, смирення, простоти, тиші та миру, якими було пронизане її святе життя.
Преподобна сестра Марія Магдалина, пустельниця Синайська, відійшла до Господа 12 грудня 2013 року, у своєму скиті біля печери святого Іоанна Лествичника на горі Синай.
Вона припинила зв’язок із навколишнім світом за кілька годин до смерті й мирно спочила на руках свого духівника, старця Павла Синайського, який поспішив до неї, щоб востаннє причастити її Святих Христових Таїн.
Душа, що скуштувала насолоди тиші, прагне до неї скрізь і завжди. Не з ненависті чи зневаги до людей, а з любові до спілкування з Богом, каже авва Феодор Фермійський.
Нехай її святі молитви підтримують та покривають нас усіх! Вічна їй пам’ять!
Сила покаяння, – с. Мілесі, монастир Преображення Господнього.
