День пам’яті святого мученика Варвара

6/19 травня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Варвара,
що раніше був розбійником.

Святий Варвар жив у Луканських краях (Греція), був розбійником і звершував численні злодіяння. Проте Господь, що не бажає смерті грішника, привів його до покаяння.

Якось Варвар сидів у печері, дивився на награбоване золото та згадав про Суд Божий. Його серце сповнилося скорботою. Він подумав про те, як багато зробив зла людям, а також, що скоро йому доведеться померти й невідомо кому дістанеться награбоване ним багатство.

Потім Варвар згадав, що Господь помилував такого ж розбійника, як і він, і вирішив звернутися до Божого милосердя.

Святий нічого не сказав своїм товаришам, взяв меч і залишив печеру. Він прийшов у розташовану в найближчому селі церкву та після Богослужіння припав до ніг священника. Варвар почав просити пресвітера, щоб той не відкинув його, бо він хоче покаятися у своїх злодіяннях.

Священник підняв грішника та підвів до вівтаря. Там розбійник назвав своє, усім відоме ім’я, та сповідав, що сповнений безлічі гріхів і тілесної нечистоти. Він сказав, що вбив близько 300 людей, у тому числі двох пресвітерів, які не хотіли допустити його до Таїнства Покаяння.

Варвар попросив священника обв’язати Заповідями Божими його гріховні рани, якщо він знає, що Господь прийме його, а якщо ні, то наказати, щоб його умертвили мечем.

На те священник відповів, що немає гріха, який перемагає милосердя Боже, й сказав розбійнику йти до нього додому та виконувати те, що він йому накаже.

Потім пресвітер вийшов із храму і побачив, що розбійник пересувається на колінах та ліктях. Коли він запитав у нього, що він робить, Святий відповів, що не підніметься, допоки не будуть прощені йому всі злодіяння.

Пресвітер схвалив такий намір грішника і заповів йому дотримуватися його.

У себе вдома священник показав Варвару своїх дітей, рабів, худобу та собак і запитав, до кого з них він хоче, щоб його прирівняли. Святий відповів, що не визнає себе рівним навіть зі псами, але через потребу в їжі попросив, щоб його помістити разом із ними.

Так розбійник пробув три роки з собаками й увесь той час повзав на руках та ногах. Зрештою священник сказав Варвару припинити їсти з собаками, тому що Бог являє йому Своє милосердя.

З того часу Святий вирішив пастися з худобою та вирушив разом із худобою за межі поселення. Дванадцять років він перебував на полі, годувався травою та не мав ніякого одягу. Від спеки й морозу його шкіра почорніла, потріскалася та стала подібною до кори дерева.

Коли минуло 12 років такого добровільного мучеництва, Варвар отримав від Господа одкровення про прощення своїх гріхів та про те, що він завершить подвиг покаяння пролиттям своєї крові.

Якось на дорозі біля поля зупинилися купці. У той час до дороги наблизився Святий. Вони прийняли його за звіра та вистрілили з луків. Три стріли влучили у Варвара.

Купці підійшли, щоб подивитися на тварину, яку вони підстрелили, але натомість побачили людину та дуже злякалися.

Святий попросив їх повідомити про його смерть пресвітеру того поселення й відійшов до Господа.

Пресвітер прийшов до тіла вбитого розбійника та побачив, що воно осяяне світлом. Він поховав Варвара на місці його кончини, а від гробу Святого почали звершуватися чудеса.

Згодом гріб колишнього розбійника відкрили та побачили, що його мощі нетлінні. З них точилося благовонне миро. Люди здивувалися такому чуду та прославили Бога. Мощі святого Варвара з честю перенесли в поселення та поклали в храмі.
Слава Богу вовіки. Амінь.