День пам’яті преподобного Іоанна Зедазнійського та його 12-ти учнів
7/20 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоанна Зедазнійського та його 12-ти учнів.
Святий Іоанн зі своїми 12-ма учнями: Авівом, єпископом Некреським, Антонієм Марткобським, Давидом Гареджийським, Зеноном Ікалтським, Фадеєм Степанцміндським, Ісе, єпископом Цилканським, Іосифом, єпископом Алавердським, Ісидором Самтавійським, Михаїлом Улумбійським, Пірром Бретським, Стефаном Хірським, Шио Мгвімським заснував грузинське чернецтво.
Подвижники прийшли в Грузію з Каппадокії в середині VI сторіччя. Імовірно вони були грузинами за походженням, здобували духовну освіту в Лаврі святого Симеона Стовпника та в інших монастирях Сирії й Месопотамії. Їхньою метою було повернення на батьківщину та сприяння її християнській просвіті.
Преподобний Іоанн духовно навчався в Антіохії. У молодих роках він прийняв чернечий постриг і почав жити аскетично самінтником. Святий вирізнявся лагідністю та смиренням і удостоївся від Господа дару звершення чудес.
Іоанн прославився своїми духовними подвигами, і до нього зібралося багато учнів. З них за жеребом він обрав дванадцять, з якими за повелінням Богородиці вирушив у Грузію.
У дорозі святих благословив преподобний Симеон Стовпник Молодший. У древній столиці Грузії Мцхеті їх радо зустрів народ, цар Парсман і католикос-архієпископ Євлавій.
За словами літописців, каппадокійські подвижники розмовляли з людьми, що їх зустріли, грузинською мовою.
Вони ввійшли в соборний храм Свєтіцховелі, простягнулися ниць перед Животворящим Стовпом і славили Бога.
Католикос Євлавій благословив святих поселитися на горі Зедазені. На цій горі колись був язичницький храм і височів ідол.
Жили преподобні в шатрах, в їжу вживали трави та коріння. Вони невпинно перебували в молитві та духовних роздумах. Молитвами подвижників хворі, що приходили до них у великій кількості, чудесно зцілювалися від хвороб.
Коли Авіва та Ісе обрали єпископами, Іоанну з’явилася Пресвята Діва Марія та повеліла послати учнів у різні куточки Грузії проповідувати Слово Боже та наставляти паству.
За словом святого одні учні вирушили в Кахетію (Зенон, а пізніше Стефан), інші — у Карталінію (Пірр, Михаїл, Фадей і Ісидор). Угодники Божі навчали людей віри, знищували морок марновірства, боролися проти ідолопоклонства, будували святі храми.
Преподобний Зенон, «стовп солодкого послуху», після проповідування Слова Божого в горах верхньої Кахетії заснував чернечу обитель в Ікалто. Там він ревно подвизався й відійшов до Господа. Тіло святого поховали в соборному храмі на честь Нерукотворного образу Спаса.
Преподобний Фадей (по-грузинськи Тате), «образ чистої правди й віри», спочатку залишався у Мцхеті, де біля підніжжя гори Зедазені, як повелів святий Іоанн, і влаштував монастир.
Коли Іоанн спочив, Фадей вирушив проповідувати Христа в Карталінію. Там він заснував багато храмів, серед яких і храм на честь первомученика Стефана в місті Урбнісі.
З часом преподобний почав подвизатися в печері на горі Цлеві неподалік від міста Каспі. На її вершині він спорудив храм на честь першомученика Стефана. У тій печері й поховали його чесне тіло.
Преподобний Ісидор, «вертоград доброчесності», довго працював на апостольській ниві, після чого заснував монастир Самтавісі на честь Нерукотворного образу Спаса. У тому монастирі покояться його мощі.
Преподобний Михаїл утверджував Христову віру в горах верхньої Карталінії й Осетії. Ним заснований великий монастир неподалік від містечка Улумбі. Його мощі почивають у соборному храмі того монастиря, який у ХІХ сторіччі перетворили на парафіяльну церкву.
Преподобний Пірр, «божественний образ плачу», створив монастир на лівому березі річки Дванісцхалі поблизу містечка Бреті. У храмі монастиря поклали його чесне тіло.
Преподобний Стефан, «вінчаний силою та знанням», багато проповідував Слово Боже в нижній Кахетії, після чого заснував монастир неподалік від містечка Хірси. Його поховали в соборному храмі на честь першомученика Стефана.
Святий Іоанн розіслав своїх учнів і залишився з дияконом Іллею. Він ревно трудився в подвизі молитви.
Преподобний Іоанн боровся проти підступності нечистих духів, яких вигнав за межі Мцхети Іменем Христовим. Його молитвою на горі Зедазені забило цілюще джерело.
Святий дізнався про свою кончину за божественним одкровенням і покликав до себе диякона Іллю та преподобного Фадея. Він заповів поховати своє тіло на місці свого подвижництва в тісній печері.
Після причастя Тіла й Крові Христових угодник Божий побачив відкрите небо, Небесні безплотні Сили та безліч святих. У духовному захопленні він відійшов до Господа. Кончина преподобного настала близько 560 року при католикосі Макарії.
Учні забули заповіт свого наставника й у супроводі сонму духовенства перенесли його тіло в монастир біля підніжжя гори Зедазені та поклали в окремому склепі. Тоді земля на тому місці почала коливатися, й коливалася до того часу, допоки тіло святого за його заповітом не поклали в печері на вершині гори.
У Х сторіччі, коли католикосом був архієпископ Климент, на південному боці печери збудували храм на честь ім’я Іоанна Предтечі. Тоді мощі подвижника опинилися в храмі біля жертовника. Вони прославилися багатьма знаменнями милості Божої.
Слава Богу вовіки. Амінь.
