День пам’яті священномученика Мокія

11/24 травня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Мокія.

Святий Мокій прийняв мученицький вінець під час гоніння на християн, яке розпочав нечестивий імператор Діоклетіан (284–305).

Він жив у македонському місті Амфіполі та був там пресвітером.

Коли язичники влаштували свято на честь свого бога Діонісія, по-іншому Бахуса, та займалися скверними справами, серед них з’явився Мокій. Він почав викривати безрозсудне ідолослужіння та проповідувати Істинного Бога.

Щоденно Мокій приходив на мерзенне торжество язичників зі словом Істини, однак мало хто звертав на нього увагу.

У той час в Амфіполь прибув анфіпат (начальник області) Лаодікій. Йому донесли на Святого, що він відвертає народ від поклоніння богам.

Анфіпат наказав побити Мокія та привести на суд. На суді Мученик назвав язичницьких богів бісами та виказав рішучість померти за Христа.

Тоді за наказом розлюченого Лаодікія Святого повішали на дереві, що призначалося для катувань, і почалиали дерти його тіло від голови до ніг залізними знаряддями. Мокій під час тих тортур молився Богу.

Від тривалого катування слуги анфіпата знесилилися, тоді Святого знову привели на допит.

Хоча Мокій витерпів тяжкі муки, однак представ перед Лаодікієм міцний тілом і сильний духом.

Анфіпат почав схиляти Мученика до жертвоприношення Діонісію, щоб Діонісій звільнив його від бід.

Святий назвав начальника області слугою диявола та сказав, що зовсім не знеміг від катувань і не відчуває болю.

Лаодікій приписав те диво чаклунству й повелів приготувати велику піч, щоб у ній спалити Святого. Він наказав мученику принести жертву, однак той відмовився.

Потім Мокій зробив вигляд, що має намір звершити жертвоприношення. Він увійшов у язичницький храм, перехрестився й почав молитися Богу. Після того Святий повелів Іменем Христовим ідолу впасти на землю, щоб всі побачили його неміч і безсилля.

Після тих слів Святого земля затрусилася, а ідол скверного Діонсія з великим шумом впав і розбився на друзки.

Таке диво не напоумило анфіпата, й він наказав кинути Мученика в піч. Там Святий стояв серед полум’я неушкоджений, і разом із ним у печі було видно ще трьох мужів. Одним із них був Господь Іісус Христос.

Мокій звернувся до Господа з молитвою та  попросив загасити вогонь і попалити ним анфіпата, щоб всі визнали Його — Істинного Бога.

Тоді вогонь із печі сягнув Лаодікія й спалив його та дев’ять зброєносців дотла.

Градоначальник Фалласій дізнавшись про те, що сталося, ув’язнив Святого в темниці.

Невдовзі прибув у місто інший анфіпат на ім’я Максим. Він також захотів згубити угодника Божого та викликав його на допит.

Після розмови з Мокієм Максим наказав прив’язати його до спеціальних коліс, які б своїми обертами розтерзали його тіло. Під час тих тортур Мокій закликав Бога.

Бог почув молитву Свого раба: колеса розпалися, а Мученик встав на землю здоровим.

Народ дивувався тому чуду, а анфіпат наказав ув’язнити Святого.

Через три дні Мокія вивели з в’язниці та випустили на нього двох левів. Ті, наблизившись до угодника Божого, почали лизати йому ноги.

Люди почали вимагати звільнення Мокія, але Максим не виконав волю народу. Він відіслав Святого в місто Перінф у Фракію, а ігемону Філіппісію написав у листі все, що стосувалося Святого.

Ігемон протримав Мокія вісім днів у в’язниці, а потім відіслав у Візантію, де Мученика мали обезголовити.

На місці страти Святий помолився Богу та почув Голос із Небес, який кликав його в Царство Небесне.

Після того Мокію відсікли голову. Його чесна кончина настала близько 295 року 11 травня.

Згодом імператор Костянтин Великий побудував храм на честь священномученика Мокія, куди й перенесли його святі мощі.

Слава Богу вовіки. Амінь.