День пам’яті святителя Леонтія Єрусалимського
14/27 травня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Леонтія Єрусалимського, патріарха.
Святий Леонтій жив у ХІІ сторіччі та походив із македонського міста Тіверіополя (нині Струміца). У Святому Хрещенні його назвали Левом.
Коли помер батько, Лев залишив рідний край і вирушив у Константинополь. Щоб випробувати себе, він три дні пробув на самоті в горах, де лежав нагим на терені та нічого не їв. Після того Святий прибув у приміський Птелідійський монастир Божої Матері.
У Константинополі майбутній патріарх видавав себе за юродивого та терпів глузування та знущання. Господь наділив Леонтія благодатними дарами. Святий голими руками носив розжарене вугілля та звершував кадіння перед іконами, які розміщували на вулицях візантійських міст. Разом із тим, щоб не загордитися, Святий шукав образ від тих, хто його оточував.
Якось Леонтій познайомився з вигнаним з єпархії єпископом Тіверії Галілейської, що жив у безмовності на горі Авхенолакк. Він став послушником цього єпископа і через деякий час разом із ним вирушив у Святу Землю. Там архіпастир знову сподівався зійти на свій святительський престол.
Під час подорожі морем мандрівники декілька днів провели в обителі на честь Іоанна Богослова, що на острові Патмос.
Пізніше вони зупинилися на Кіпрі, де через штормову погоду залишалися досить довго. Там угодник Божий вирішив повернутися на Патмос задля чернечих подвигів. Тому навесні єпископ продовжив свій шлях, а Леонтій став насельником Патмоського монастиря.
Наступні 25 років майбутній Святитель вдосконалювався в чеснотах. Близько 1145 року він удостоївся сану ієромонаха, і йому доручили послух економа. Наприкінці 1150-х років його обрали настоятелем обителі.
Восени 1171 року Леонтій захворів. Коли йшов чотирнадцятий день хвороби, він отримав Божественне одкровення про своє майбутнє патріарше служіння й про те, що буде жити ще стільки років, скільки днів тривала його хвороба, тобто 13,5 років.
Наступної осені угодник Божий у справах монастиря вирушив до імператора Мануїла в Константинополь.
Один царедворець представив його імператору як достойного кандидата на вище служіння. Згодом Леонтію запропонували зійти на Київську митрополичу кафедру, пізніше на архієпископську кафедру Кіпра. Від цих пропозицій Святий відмовився. Через деякий час Леонтія поставили патріархом Єрусалимським.
У ті роки через хрестові походи в землях Єрусалимської Церкви активно насаджувався римо-католицизм, а православних ієрархів виганяли з їхніх кафедр. Тому перебування Єрусалимських і Антіохійських патріархів у Константинополі було звичним.
Святитель Леонтій після свого призначення поспішив вирушити в Палестину. На шляху він побував на острові Патмос, щоб упорядкувати управління монастирем.
Через штормову погоду в зимову пору Святий змушений був перебувати півроку на острові Родос. Потім він висадився на Кіпрі, де оглянув володіння Єрусалимського Патріархату. Після того прибув у Акру.
Вже під час перебування на Кіпрі патріарх Леонтій прославився чудесами, і до нього почав приходити народ.
У Єрусалим угодника Божого не допустили франки. Тому в місто він пройшов під виглядом простого богомольця.
До Святого підіслали вбивцьі, але Господь зберіг його. Звістка про спробу вбивства патріарха поширилася в народі та досягнула імператора Мануїла.
Останній призвав Святителя назад у Константинополь. Перед своїм поверненням Святий із дозволу франків зміг помолитися в храмі Гробу Господнього, однак Літургію йому звершити заборонили.
До 1180 року угодник Божий повернувся в Царгород. Він перебував при імператорському дворі та духовними порадами допомагав управляти державою.
14 травня близько 1186 року патріарх Леонтій віддав душу Господу.
Слава Богу вовіки. Амінь.
