Оповідання дітям

ДВА ВЕСЛА

Рибалка перевозив на човні одну людину.

Пасажир квапив рибалку:

– Швидше, я спізнюся на роботу!

І тут він побачив, що на одному з весел написано «молися», а на іншому — «працюй».

– Навіщо це? — спитав пасажир.

– Для пам’яті, – відповів рибалка. — Щоб не забути, що треба молитися та працювати.

— Ну, працювати, зрозуміло, всім треба, а от молитися, — чоловік махнув рукою, — це не обов’язково. Нікому це не потрібне. Навіщо ж гаяти час на молитву?

– Не треба? — перепитав рибалка і витяг із води весло з написом «молися», а сам почав гребти одним веслом.

Човен закружляв на місці.

— Ось бачиш, що таке праця без молитви. На одному місці кружляємо, проте ніякого руху вперед.

Звідси й мораль: щоб успішно пливти бурхливим морем життя, потрібно міцно тримати в руках обидва весла: молитви та праці.

НАЙКРАЩИЙ СИН

Зібралися біля криниці три жінки. Дві з них почали наввипередки хвалити своїх синів.

Одна каже, що її син найкрасивіший за всіх, найсильніший за всіх і розумніший за всіх.

Інша — про свого те саме.

А третя стоїть поряд і мовчить.

Дві перші її питають, чому вона мовчить.

А вона каже, що син у неї звичайний, нічого особливого.

Пішли жінки з важкими відрами додому. А назустріч їм сини йдуть.

Син першої стрибає через голову, ходить на руках, кидає важке каміння. А мати радіє, дивіться, мовляв, який він у мене. 

Син другої став посеред дороги та заспівав, як соловей, та затанцював. А мати і задоволена.

А син третьої підбіг до матері, взяв відро та поніс додому.

Проходив повз старий. Дві жінки підбігли до нього та й просять розсудити, чий син кращий.

А старий і відповів:

— А де ж ваші сини, я бачив лише одного. — І показав на того, хто поніс відра.

Валентина Осєєва. Сини