День пам’яті мучеників Віта, Модеста та мучениці Кріскентії

16/29 травня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Віта, Модеста та мучениці Кріскентії..

Мученики Віт і Модест та мучениця Кріскентія прийняли смерть за Христа під час гоніння на християн, яке розпочав нечестивий імператор Діоклетіан (284–305).

Святий Віт був сином знатного вельможі Гіласа, що жив у Сицилії та сповідував язичницьке нечестя.

У дитячих роках Віт увірував у Христа й проводив час у молитві. Якось він почув Божественний Голос, який сказав: «Твоя молитва почута! Я явлю на тобі милість Мою!»

З того часу благодаттю Божою отрок почав звершувати чудеса. Він зцілював хворих і привів до віри в Істинного Бога багато людей.

Коли про це дізнався ігемон Валеріан, то порадив Гіласу відвернути свого сина від Христа. У той час імператор Діоклетіан розпочав гоніння на християн, через що міг постраждати не тільки сам Віт, але і його близькі.

Усі спроби Гіласа відвернути Віта від Істинного Бога залишилися марними, і він почав бити отрока.

Коли ж Валеріан дізнався, що Віт відмовився від поклоніння ідолам, то призвав його на суд.

Отрок проявив твердість своєї віри й перед ігемоном, за що його знову били. Потім Валеріан захотів збільшити страждання отрока і, віддавши наказ про посилення катування, простягнув руку. Тієї ж миті його руку паралізувало.

Тоді святий отрок помолився за правителя, і той чудесно зцілився. Після того Валеріан відпустив Віта, але наказав його батьку обов’язково відвернути свого сина від християнської віри.

Для того, щоб спокусити отрока, Гілас почав влаштовувати бенкети та розваги, подавав йому найсмачнішу їжу, оточив його розкішами та гарними дівицями.

Однак Святий постійно молився і з Божою допомогою мужньо долав усі спокуси. Якось Віту з’явилися ангели Господні й почали молитися разом із ним.

У той час Гілас увійшов до нього, подивився на Ангелів і одразу осліп. Коли батько пообіцяв відвернутися від ідолопоклонства, отрок зцілив його. Однак той не виконав свою обіцянку, зненавидів сина й замислив його вбити.

Вихователем Віта був святий Модест, а годувальницею Кріскентія. Вони сповідували християнську віру. Щоб врятувати отрока вони забрали його з дому батьків та перевезли в італійську область Луканію. Там святий Віт зцілював хворих і навертав язичників до Істинного Бога, через що слава про нього швидко поширилася.

Невдовзі Віта й Модеста привели на суд до Діоклетіана. Імператор почав вмовляти Віта звершити жертвоприношення, однак отрок відмовився від поклоніння ідолам і чудесно зцілив від біснування сина Діоклетіана.

З умовою зречення Христа Діоклетіан почав обіцяти Віту славу та багатство. Проте отрок не спокусився мирськими благами, за те його ув’язнили разом із вихователем своїм Модестом.

У темниці їм з’явився Господь Іісус Христос, зміцнив їх на звершення подвигу та звільнив від пут.

Діоклетіан визнав те чудо за чаклунство й наказав кинути Віта в котел із киплячим оловом. Отрок нітрохи не постраждав від того катування, а стояв у котлі так, немовби він був наповнений прохолодною водою.

Після того на Святого випустили великого лева, проте лев став покірно облизувати його ноги.

Потім Віта й Модеста повішали на стовпах і почали стругати залізними кігтями.

У той час із народного натовпу вийшла Кріскентія, назвала себе християнкою та звинуватила Діоклетіана в жорстокості.

За ті дії її також повішали й почали стругати. Тоді Віт помолився Господу, і раптом почався землетрус, під час якого загинуло багато язичників.

Святого Віта, Модеста й Кріскентію Ангел дивним чином переніс у Луканію, де Віт почав молити Бога, щоб Він прийняв їхні душі.

З Небес пролунав Голос, який сповістив, що молитва Віта почута, після чого мученики віддали душі Господу. Чесна кончина Віта, Модеста й Кріскентії настала близько 303 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.