День пам’яті святителя Ісайї Ростовського
15/28 травня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Ісайї, Ростовського чудотворця.
Святий Ісайя народився в благочестивій сім’ї поблизу Києва. У юних роках він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі, де й подвизався в пості та молитвах.
Святий вирізнявся смиренням, слухняністю, безкорисливістю та братолюбством. Стриманням і терпінням він переборював плотські пристрасті.
Подвижницьке життя Ісайї стало відомим за межами обителі. Тому Київський князь Ізяслав після кончини преподобного Варлаама, що був ігуменом збудованого на княжому дворі монастиря на честь великомученика Димитрія, побажав, щоб наступним настоятелем обителі став Ісайя.
Тож у 1065 році з благословення преподобного Феодосія Святий прийняв високий ігуменський сан.
Святий Ісайя був добрим пастирем словесного стада Христового та продовжував жити смиренно в трудах і молитві.
У 1078 році після смерті Ростовського єпископа Леонтія Ісайю обрали наступником. У той час Ростовська єпархія охоплювала собою Ярославський, Володимирський, Нижньогородський, Костромський, Вологодський і частково Московський, Тверський та Олонецький краї.
За свого єпископства святитель Леонтій навернув до істинної віри багатьох місцевих жителів, проте язичників у Ростовській єпархії було ще багато, а також і православні християни були недостатньо стверджені в вірі. Тому на святого Ісайю чекало нелегке апостольське служіння.
З проповіддю Слова Божого він обходив довірену йому єпархію, викорінював язичництво, безбоязно спалював ідолів.
На кошти Великого князя Володимира Мономаха під час архіпастирського служіння Святителя в Ростові спорудили собор на честь Успіння Божої Матері. Там зберігався чудотворний образ, написаний святим Аліпієм Києво-Печерським.
Єпископ Ісайя з любов’ю благодіяв бідним і вбогим. Через Свого угодника Господь звершував численні знамення та чудеса.
У 1089 році, за княжіння Всеволода Ярославовича урочисто освятили «небесам подібну» велику соборну церкву Києво-Печерського монастиря на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Тоді митрополиту Іоанну співслужили єпископи Ісайя Ростовський, Лука Белгородський і Іоанн Чернігівський.
Святитель Ісайя прибув у Київську землю наступним чином. Йому з’явився у вигляді світлого юнака Ангел і повідомив про день освячення храму. Негайно Святитель зібрався в дорогу, і його дивним чином перенесли Ангели до Києво-Печерського монастиря.
Менше року після того Святий звершував своє єпископське служіння. 15 травня 1090 року він відійшов до Господа.
У 1164 році під час будівництва в Ростові нового кам’яного храму на місці пошкодженого пожежею дерев’яного були знайдені нетлінні мощі єпископа Ісайї. Не зотлів навіть одяг Святого.
Мощі Святителя поставили спочатку в церкві святого Іоанна, а в 1231 році перенесли в собор і помістили з праворуч в притворі.
Згодом мощі Святителя занедбали. Проте в 1474 році їх поклали в новому гробі біля південних дверей собору. З того часу почалося церковне шанування Святого.
У 1722 році чудотворні мощі переклали до срібної гробниці.
У часи безбожної радянської влади мощі єпископа Ісайї перебували в закритому Успенському соборі.
У наш час частина мощей святителя почиває в Троїце-Сергієвій лаврі, а частина в тому ж соборі в Ростові.
Слава Богу вовіки. Амінь.
