День пам’яті мучеників Петра, Діонісія, Андрія, Павла та мучениці Христини

18/31 травня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Петра, Діонісія, Андрія, Павла та мучениці Христини.

Святі мученики Петро, Діонісій, Андрій і Павло та мучениця Христина постраждали за Христа в геллеспонтському місті Лампсаці за правління нечестивого імператора Декія (249–251). Їх усіх вбили за наказом ігемона Опітіміна.

Коли схопили та привели до ігемона юнака Петра, то ігемон наказав йому вклонитися богині Венері. Проте святий юнак запитав у правителя, як він може поклонитися скверній і блудній жінці, про мерзенні справи якої соромно говорити. А потім він сказав, що поклонятися слід лише Богу Живому та Істинному — Господу Іісусу Христу.

Після тих слів Мученика прив’язали до коліс і почали терзати дерев’яними та залізними знаряддями. Від цього ламалися кістки Петра, але він продовжував насміхатися над ігемоновим безумством.

Потім Святий подякував Богу за те, що Він укріпив його під час тортур, і попросив Господа сподобити його мужньо завершити свій подвиг. Після того за наказом ігемона Мученика обезголовили.

Тоді ж через віру в Христа схопили й ув’язнили Діонісія, а до ігемона привели Нікомаха та двох воїнів: Андрія та Павла.

Нікомах постійно голосно називав себе християнином, ігемон приступив спочатку до нього. Він наказав Нікомаху принести жертви богам, але той відмовився те зробити.

Тоді ігемон наказав повішати Нікомаха на дереві й терзати залізними знаряддями. Будучи вже близьким до мученицької кончини, Нікомах зрікся Христа. Він приніс жертву ідолам і одразу став біснуватим.

16-річна ж дівиця Христина, яка спостерігала це з натовпу, назвала його окаянним і сказала йому, що він стяжав собі вічну муку. Невдовзі після того Нікомах помер лютою смертю в припадку біснування.

Ігемон почув слова дівиці й наказав привести її до себе. На запитання, чи вона християнка, Христина дала ствердну відповідь.

Почувши ті слова, ігемон Опітімін порадив Христині, щоб уникнути наруги та спалення у вогні, принести жертви богиням Діані та Венері.

Дівиця відмовилася і сказала, що Господь захистить її та дасть терпіння.

Після того ігемон віддав Христину для наруги двом блудникам, а Андрія та Павла ув’язнив в темниці, де вже перебував Діонісій.

Коли юнаки привели Христину до себе в дім, то не змогли її осквернити, бо в них зникло всяке плотське бажання.

Вночі ж поряд із дівицею з’явився Ангел Господній і осяяв яскравим світлом увесь будинок. Блудники, побачивши те, впали на землю, ніби мертві, а потім трохи оговталися та й почали просити Христину, щоб вона помолилася за них Своєму Богу.

Дівиця сказала їм, що Господь послав Свого Ангела для збереження її цноти і що Ангел убив би того, хто наважився б доторкнутися до неї.

Наступного дня язичники, намовлені жерцями, почали вимагати в ігемона, щоб він віддав їм ув’язнених християн.

На те прохання ігемон вивів святих і наказав їм звершити жертвоприношення богині Діані.

Діонісій, Андрій і Павло сказали, що не знають ні Діани, ні будь-якого іншого біса та поклоняються Єдиному Богу — Господу Іісусу Христу.

Тоді за наказом ігемона мучеників побили й віддали натовпу ідолопоклонників. Язичники прив’язали до ніг святих мотузки й потягли їх за місто, щоб там побити камінням.

Коли в Діонісія, Андрія та Павла кидали камені, до них прибігла Христина. Вона сказала, що хоче померти разом із ними, щоб разом із ними бути й на Небі.

Про те донесли ігемону, і він наказав обезголовити Святу.

Так святі Діонісій, Андрій і Павло прийняли смерть за Христа через побиття камінням, а Христина відійшла до Господа, будучи усічена мечем.

Кончина Христових мучеників настала в 250 році.

Слава Богу вовіки. Амінь.