Зберігаймо духовну тверезість і єдність
Христос посеред нас, любі мої читачі!
Сьогодні ми чули слова, сказані Христом усім нам: «Хто не дверима входить на овече подвір’я, а перелазить десь інде, той злодій і розбійник».
Ці «двері» — Сам Христос. Він говорить про це прямо: «Я є двері: хто ввійде Мною, той спасеться».
Кожен, хто намагається входити в життя християнина не через Христа, істину, любов, лагідність і покаяння, а з брехнею, лестощами, гордістю та заради наживи, той не пастир, а розбійник.
Кожен, хто намагається входити в життя християнина не через Христа, істину, любов, лагідність і покаяння, а з брехнею, лестощами, гордістю та заради наживи, той не пастир, а розбійник.
Сьогодні такі розбійники вигадують нам ліберальне християнство, яке могло б спокійно та комфортно поєднувати гріх із «вірою» в Бога.
Інші лжепастирі маніпулюють своїми парафіянами, панують і підкоряють собі душі людей, які їм ввірилися.
Святитель Ігнатій Брянчанінов попереджає: «Одне з найбільших лих останнього часу — це лжедухівництво: люди, які не вбили свої пристрасті, стають наставниками інших».
Церква — це і є той “двір овечий”, куди ми входимо через Христа, через хрещення, через Таїнства, через покаяння, стовп та ствердження істини, якої ми повинні дотримуватися. Хто намагається ввійти «інуди» — повз канони, смирення, істину — той не від Бога.
Хто намагається ввійти «інуди» — повз канони, смирення, істину — той не від Бога.
Святі не вчили від себе. Вони не проповідували нове вчення, а говорили про те, чому були навчені з Євангелія, Святих Отців і своїх наставників.
На жаль, в останні часи багато хто шукає наставників на свій смак. Але священник не покликаний розважати чи заколисувати свою паству, він має бути духовним лікарем, який зцілює душу.
…священник не покликаний розважати чи заколисувати свою паству, він має бути духовним лікарем, який зцілює душу.
Обман починається з гордості. Така людина каже: “Я сама знаю, як вірити. Мені Бог прямо відкриває”.
Лжепастир завжди гордий. Він вимагає поклоніння, уваги, сліпого послуху. А справжній пастир — як Христос: смиренний, лагідний, сповнений любові та не висуває себе.
Лжепастир завжди гордий. Він вимагає поклоніння, уваги, сліпого послуху. А справжній пастир — як Христос: смиренний, лагідний, сповнений любові та не висуває себе.
Лжепастирів часто породжує сама паства. Це люди, які шукають «прозорливих старців», тих, хто б їм розповів про майбутнє чи показав якесь диво. І є такі спокушені, які готові підіграти таким шукачам.
Проте Господь каже: «Рід лукавий і перелюбний знамення шукає». Істина в тиші серця, в покаянні, в обрядах, в Євангелії. Не в сенсаціях та «знаках».
Дуже глибоке та болюче питання, постає сьогодні перед нами православними України, як ставитися до тих лжепастирів, які діють у народі Божому, в Церкві, в трагічних обставинах війни та церковної смути. Вони спокушають людей: відривають їх від євхаристичної єдності, виправдовують насильство, йдуть на повідку в духу цього світу, сіють поділи та ворожнечу.
Тільки це не привід для нас ненавидіти їх особисто. Нам не треба озлоблятися на тих, хто зараз нас жене та бажає зла, але ми покликані плакати й молитися про те, щоб Господь напоумив і дав їм покаяння.
Нам не треба озлоблятися на тих, хто зараз нас жене та бажає зла, але ми покликані плакати й молитися про те, щоб Господь напоумив і дав їм покаяння.
Якщо пастир веде до поділу, до ненависті, відриву від Тіла Христового — він не від Бога, навіть якщо носить рясу та говорить духовні слова.
Не можна йти за такою людиною, навіть якщо вона “своя”, “близька”, “патріотична”, або якщо хтось змушує йти за нею. Істина не за прапором, не за національністю, а за духом Христовим.
Нам сьогодні дуже тяжко. Нас намагаються позбавити храмів, відірвати від повноти Церкви, нав’язати іншу ідентичність.
Проте не забуватимемо заклик апостола Павла: «Намагайтеся зберегти єдність духу в союзі миру». Тому що саме зараз Церква проходить шлях Голгофи, і найважливіше не зрадити Істину, навіть під тиском, страхом, болем.
…саме зараз Церква проходить шлях Голгофи, і найважливіше не зрадити Істину, навіть під тиском, страхом, болем.
Залишатимемося в Церкві та зберігатимемо духовну тверезість і єдність.
Проповідь митрополита Запорізького та Мелітопольського Луки
