День пам’яті святого мученика Георгія Нового

26 травня/8 червня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Георгія Нового.

Святий Георгій народився в благочестивого подружжя Іоанна і Марії, що жило в місті Средці (Софія — столиця Болгарії) та належало до знаті.

Батьки Святого довго не мали дітей і ревно молили Господа подарувати їм дитину. Щодня вони приходили на молитву до храму великомученика Георгія та роздавали милостиню.

Бог зглянувся на їхні мольби й дарував у їхній старості сина, якого вони назвали Георгієм.
Отрока виховували в благочесті й у дитинстві він добре вивчив Святе Письмо. Майбутній святий перевершував своїми знаннями ровесників і вирізнявся з-поміж інших своєю красою.

Коли Георгію виповнилося двадцять п’ять років, сарацини, під владою яких була Болгарія, почали схиляти його до своєї віри. Вони зодягнули на голову Святого тафію (шапочку), яку носили самі й у якій ходили у свої молитовні будинки.

Святий на те сказав, що не личить християнам носити тафії та наслідувати нечестиві звичаї, а також зрікатися Істинного Бога та позбавляти себе плодів Святого Хрещення.

Потім він викрив сарацинів у тому, що вони відступили від правильного шляху й самі не знають у що вірять, плюнув їм в обличчя, кинув тафію на землю та потоптав її ногами.

Такий вчинок Георгія розлютив сарацинів. Вони побили його та привели до свого правителя.

Той же, здивований красою й мужністю юнака, почав переконувати його зректися Христа та обіцяв йому дари й почесті від царя Селіма, а також посаду начальника над усіма воєначальниками міста Средця.

Однак непохитний у вірі Георгій знову сповідав Христа Істинним Богом і викрив нечестя сарацинів.

За те мучитель наказав нещадно бити його палицями, від чого тіло Мученика прилипало до палиць, а з ран крапала кров.

Потім за наказом правителя тіло Святого різали ножами й обпалювали свічками рани. Мученик мужньо переносив страждання та продовжував сповідувати Ім’я Христа.

Після тих катувань зраненого Георгія почали водити містом. Воїни, що супроводжували страждальця, вдаряли в тимпани та кричали до Святого, щоб він не ганьбив Божого посланця Магомета та його передання про сарацинську віру.

Мученик під час того випробування молився Господу та вмовляв сарацинів вірувати в Іісуса Христа — Істинного Бога.

Потім, щоб спалити Георгія, посеред міста розвели велике вогнище, до якого й повели Святого.

Однак дорогою він зовсім знесилився від ран і впав на землю. Лише вуста його рухалися в молитві до Бога.

Тоді нечестиві взяли ще живого страждальця і кинули у вогонь, а разом із ним і велику кількість собак, щоб християни не змогли розпізнати рештки тіла Святого.

Тієї ж миті раптово загримів грім і почався сильний дощ, що тривав до ночі. Сарацини, налякані тим дивом, повтікали.

Вночі над місцем, де спалили святого Георгія, з’явилося яскраве світло. Побачивши те знамення, християни прийшли на попелище, щоб забрати рештки тіла Святого.

Коли вони розгребли попіл, то знайшли тіло Мученика неушкодженим, тіла ж псів разом із їхніми кістками повністю згоріли.

Дивне світло бачили також християни в тих місцях, де крапнула кров Страждальця, коли його водили містом.

Християни взяли чесні мощі Святого й поклали в храмі на честь великомученика Георгія в Средці, де вони почивають і нині та подають чудесні зцілення хворим.

Кончина Георгія Нового настала в 1514 році.

Слава Богу вовіки. Амінь.