Приклад святого подружжя давнини

Хоча Слово Боже не розділяє людей на чини та посади, сьогодні наше повчання буде до звернене до людей простих і мало навчених основам віри та благочестя.

Історія несподіваної зустрічі в Царгороді

Для того, щоб відхилити від думки, що спастися можна тільки в монастирі або в пустелі, пропонуємо вам ознайомитися з історією, що трапилася з одним мешканцем Царгороду.

«Одної ночі, – розповідає він – я пішов до церкви помолитися. Опівночі я побачив недалеко від себе людину, яка, стоячи біля церковних дверей, довго та зі сльозами молилася.

Потім перед ним самі собою відчинилися двері церкви, й невідомий мені чоловік увійшов усередину. Помолившись у храмі він вийшов, а двері знову самі собою за ним зачинилися.

Здивований побаченим, я пішов за ним і дізнався, де він живе. Через кілька днів я зайшов до нього та й сказав: “У п’ятницю я бачив, як ти молився в церкві. Тоді ж я побачив і те, що двері церковні самі відкривалися та закривалися перед тобою. Тому я й прийшов до тебе, щоб ти відкрив мені свої чесноти, щоб і я навчився наслідувати їх та отримав прощення гріхів”.

Таємниця благочестя

Благочестивий чоловік, помовчавши трохи, відповів мені: “Пане мій! Ніякої чесноти я за собою не знаю. Але оскільки ти потрудився прийти сюди та щиро просиш мене, щоб я розповів тобі про своє життя, то я виконаю твоє бажання. Але тільки з умовою, щоб ти до моєї смерті нікому не говорив про те, що почуєш.

Ось ти бачиш, що я ремісник і шию взуття. Що здобуваю я своєю працею, те ділю на три частини: одну витрачаю на свої потреби, іншу роздаю жебракам, а на третю купую матеріал для своєї роботи.

Постимо ми з дружиною щодня до вечора та всі ночі проводимо в молитві.

Дружина моя досі є дівою, і ми з нею двадцять сім років зберігаємо сувору цнотливість. Знаємо, що це сам Господь зберіг нас в дівоцтві стільки часу”.

“Почувши це, я прославив Бога, – завершив свою розповідь чоловік, – і пішов у свій дім. Тепер, після смерті того праведника я розповідаю всім, що бачив і чув від нього, задля духовної користі та спасіння душ».

Чому навчає нас ця історія?

По-перше, ревної молитви.

Прості люди – чоловік і дружина молилися удень, молилися вночі. Так само чиніть і ви. Моліться безперервно та за все дякуйте Богу, як вчить нас святий апостол Павло.

По-друге, це оповідання вчить нас бути милостивими.

Чоловік і дружина, про яких ми щойно чули, третю частину свого заробітку віддавали бідним. Тож потрібно, щоб і ми допомагали по змозі нужденним. Кожна ваша копійка, яку ви подали жебракам, буде приємною жертвою самому Богу, а вам спастительною.