День пам’яті преподобного Агапіта Печерського
1/14 червня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Агапіта Печерського.
Святий Агапіт подвизався в чернечому чині під керівництвом преподобного Антонія Печерського, який жив у печері та зцілював хворих.
Преподобний Антоній подавав зцілення своєю молитвою, але, щоб приховати цей Божий дар від людей, він давав хворим людям трави, які сам вживав у їжу.
Святий Агапіт намагався наслідувати подвиги свого наставника й також піклувався про хворих. Якщо хтось із братії починав хворіти, Агапіт ішов до нього й доглядав його ревно молячись Богу за здоров’я недужого.
Згодом Господь наділив і Агапіта тим самим даром, яким був обдарований преподобний Антоній. Святий почав зцілювати хворих своєю молитвою й так само, як Антоній, давав їм трави, за що його і назвали лікарем.
Тоді ж у Києві живав досвідчений лікар-вірменин. Коли він оглядав смертельно хворих, то легко визначав день і час їхньої смерті й відмовлявся надавати важко хворим подальшу лікарську допомогу.
Якось дуже захворів боярин Великого князя Всеволода Ярославовича. Той лікар-вірменин передрік, що він помре через вісім днів.
Після того передречення хворого в відчаї принесли в Києво-Печерський монастир, де він отримав зцілення молитвою святого Агапіта.
Тоді вірменин почав заздрити Святому та послав до нього засудженого на смерть, що повинен був прийняти перед Агапітом отруту й померти.
Преподобний же Агапіт помолився за чоловіка, що помирав і дав йому траву, яку сам вживав у їжу, і врятував його від смерті.
Після того лікар-вірменин запалав на Святого ще більшою злобою та підіслав нечестивих людей отруїти самого Агапіта.
Коли ж Преподобний прийняв отруту, то не зазнав від неї ніякої шкоди.
Пізніше захворів у Чернігові князь Володимир Всеволодович Мономах, і всі спроби вірменина вилікувати його виявилися безрезультатними.
Коли князь вже наближався до смерті, то попросив ігумена Києво-Печерської обителі Іоанна прислати до нього святого Агапіта.
Преподобний ніколи нікого не лікував за межами монастиря. Він сказав ігумену, що якщо він піде лікувати князя, то й до всіх інших змушений буде йти. Тому, щоб уникнути мирської слави, він почав просити в ігумена дозволу піти тимчасово в іншу країну, а потім знову повернутися.
Коли посланець князя переконався, що не зможе привести Преподобного до нього, то попросив у Святого трав для лікування хворого.
Зглянувшись, Агапіт дав посланцю трави; князь, прийнявши їх, і одужав. Після того Володимир Мономах сам прийшов у монастир, щоб подякувати Святому й подати йому дари.
Однак Агапіт сховався від нього, і князь залишив дари ігумену. Через деякий час Володимир послав у монастир із дарами свого боярина, який приніс княжі подарунки в келію Святого.
Однак Агапіт не хотів їх брати, і посланець змушений був вмовляти його прийняти дари, щоб утішити князя й щоб віддати їх бідним.
Тоді Агапіт сказав, що прийме з радістю, і попросив передати князю, що все його багатство — не його, і він нічого не візьме з собою, коли розлучатиметься з життям, а тому нехай і решту віддасть бідним.
Після того Агапіт взяв принесене від князя золото та вийшов із ним з келії, нібито для того, щоб сховати його. Насправді ж він викинув княжий дар, а сам заховався.
Боярин, побачивши викинуті княжі дари, підняв їх і віддав ігумену, після чого розказав усе князю. Князь послухався Святого й почав подавати щедру милостиню.
Зрештою настав час захворіти й самому Агапіту. Тоді прийшов до Преподобного лікар-вірменин і почав запитувати в нього, як лікується його хвороба. Зі слів Святого він зробив висновок, що той зовсім не обізнаний з лікарським мистецтвом, і передрік, що на третій день той помре.
При цьому вірменин повідомив, що змінить своє життя та стане монахом, якщо слова його не збудуться.
Коли Преподобний почув сказане вірменином, то відповів, що помре через три місяці, як сповістив йому Господь.
Лікар-вірменин заперечив, що такі, як Агапіт, не живуть більше трьох днів. Преподобний дійсно був зовсім знесилений, через що не міг сам поворухнутися.
У той час принесли до Агапіта хворого, і Святий дивним чином встав із одра хвороби, дав недужому трави й зцілив його своєю молитвою.
Після того він запропонував пригоститися травою й вірменину, бо нічого іншого в нього не було. Вірменин сказав, що цього місяця поститься чотири дні та не може прийняти їжу.
Коли Святий почув те, то запитав вірменина, хто він і якої віри, а потім вигнав як нечестивого та іновірного.
Після того випадку Агапіт прожив ще три місяці та відійшов до Господа. Братія похоронила його тіло в Антонієвій печері.
Невдовзі прийшов у монастир лікар-вірменин. Він розповів ігумену про чудесне з’явлення святого Агапіта, який нагадав йому про дану ним обіцянку. Преподобний застеріг, сказавши, що він погубить і душу, і тіло, якщо не прийме чернечого образу.
Тоді ігумен постриг вірменина в чернецтво, і той подвизався в монастирі до своєї смерті.
Кончина преподобного Агапіта настала не пізніше 1095 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
