День пам’яті преподобного Дорофея Палестинського
5/18 червня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Дорофея Палестинського, авви.
Святий Дорофей подвизався в палестинській обителі авви Серіда в VI сторіччі. Його духовним наставником був преподобний Іоанн Пророк.
Юність подвижника
У молодих роках Дорофей старанно займався вивченням наук. Спочатку навчання для Святого було обтяжливим, але потім він почав змушувати себе, і Господь допоміг йому. Він настільки звик вчитися, що від теплоти, яку відчував під час читання, не знав, що їв, що пив і як спав.
Згодом Преподобний ще з більшою ревністю віддався чернечим подвигам. Після прибуття в пустельний монастир він зміцнив себе думкою про те, що якщо стільки любові й теплоти було для зовнішньої мудрості, то тим більше має бути для доброчесності.
Послухи
На початку чернечого життя Дорофею доручили зустрічати й влаштовувати богомольців, що прибували в монастир. Так він спілкувався з різними людьми, які несли свої скорботи й випробування та зазнавали різних спокус.
На пожертви одного монаха Святий спорудив лікарню та почав у ній прислуговувати.
Одного разу, як тільки Преподобний піднявся з одра тяжкої хвороби, у монастир прийшли мандрівники, і він був із ними до вечора, потім прибули погоничі верблюдів, і Святому довелося готувати їм усе необхідне.
Неодноразово Дорофея для виконання послуху будили, коли він відпочивав. Щоб побороти сон, угодник Божий впросив одного брата будити його до служби, а іншого – не давати дрімати під час Богослужіння. При цьому Святий так поважав тих монахів, наче від них залежало його спасіння.
10 років Дорофей ніс послух келійника святого Іоанна Пророка, якому й раніше він відкривав усі свої помисли. Він повністю впокорив себе волі старця, через що не мав ніякої скорботи.
Тоді Дорофея почали тривожити помисли, що він не виконає заповідь Христову про те, що багатьма скорботами належить увійти в Царство Небесне.
Святий же Іоанн відповів йому на те, щоб він не тривожився, бо той, хто перебуває в послуху в отців, насолоджується безтурботністю та покоєм, і Дорофей з радістю продовжив служити старцю.
Крім отців свого монастиря, угодник Божий користувався настановами й інших тогочасних великих подвижників, зокрема авви Зосими.
Створення нового монастиря та письмові праці Преподобного
Коли помер преподобний Іоанн, а авва Варсонофій віддався подвигу безмовності, Святий залишив обитель авви Серіда та створив новий монастир, братію якого духовно наставляв до своєї кончини.
Авва Дорофей писав духовні твори, серед яких відомі 21 повчання, декілька послань, 87 запитань із записаними відповідями Варсонофія Великого й Іоанна Пророка, 30 слів про подвижництво та запис настанов преподобного авви Зосими.
Сповнені духовної мудрості твори Святого вирізняються простотою та доступністю викладення. Повчання преподобного відкривають внутрішнє життя християнина та зростання його в доброчесті.
У всіх повчаннях Авви міститься думка про те, що без послуху та смирення, поєднаних із любов’ю до Бога та ближніх, неможливе духовне життя.
Учень преподобного Дорофея, Досифей, характеризував авву добродушним, простим і поступливим у суперечках, смиренним та привітним у ставленні до братії.
Повчання Преподобного, що містять прості поради, як вчинити в тому чи іншому випадку, та тонкий аналіз помислів і рухів душі. Ця книга є початковою для тих, хто став на шлях духовного діяння.
Твори Святого зберігалися в бібліотеках усіх монастирів і їх постійно переписували. Разом із «Лествицею» святого Іоанна та творами Єфрема Сиріна найпоширенішою на Русі була написана аввою Дорофеєм книга душокорисних повчань та відповідей преподобних Варсонофія Великого й Іоанна Пророка. Переписувачем повчань авви Дорофея був преподобний Кирил Білозерський. Повчання Святого стосуються не лише монахів, але й тих, хто прагне жити за заповідями Спасителя.
Слава Богу вовіки. Амінь.
