Ціна злоби та байдужості
Це все відбувалося вже, як справдження слів, розіп’ятого іудеями Іісуса Христа.
У 64-му році прокуратором (намісником) Іудеї був призначений Гесій Флор. Жорстокість нового римського намісника набагато перевершила безчинства всіх його попередників.
Достатньо сказати, що саме Гесій Флор відмінив в Іудеї місцеве самоврядування, саме він розграбував скарбницю Єрусалимського храму, а після того буквально завалив вулиці міста трупами юдеїв, які посміли виступити проти.
Скоєні насильства викликали в Єрусалимі відкрите озброєне повстання, у результаті якого намісник у 66-му році втік із Іудеї.
Отримавши про ці події звістку, намісник Сирії Цестій Галл на чолі великого війська вторгся в її межі.
Подолавши опір у провінціях, Цестій підійшов до Єрусалиму, й уже через кілька годин римляни підступили до Верхнього міста (одна з частин Єрусалиму).
Здавалося, що місто неминуче буде захоплене, оскільки серед захисників був великий розбрат, а, головне, римляни були набагато за них сильнішими. Але в той самий момент, коли римська армія була готова до останнього штурму, а юдеї – до смерті, Цестій раптом віддав наказ відступити.
Історики досі не можуть пояснити той факт. Побачивши римські частини, що відступили, юдеї підбадьорилися та, вийшовши з міста, завдали римлянам нищівної поразки, змусивши Цестія ганебно втекти.
Без значних втрат юдеї, з тріумфом, із багатими трофеями повернулися в Єрусалим. Жителі міста вирішили, що місто врятоване, а римському пануванню настав кінець.
Людей охопив неймовірний захват, справжнісінька ейфорія. Здавалося, збуваються пророцтва про прийдешню перемогу Ізраїлю над усіма народами, і от-от прийде “справжній” Месія, який зробить Ізраїль найпотужнішою світовою державою.
У тому, що могутній Рим змушений був надовго відступити (удар у відповідь стався лише через два роки), юдеї бачили безпосереднє втручання Господнє.
Але прийшла розплата. У 67-му році в Іудею, за наказом розгніваного юдейським повстанням імператора Нерона, був відправлений найкращий полководець імперії Веспасіан. Він отримав необмежені повноваження для придушення повстання.
Веспасіан мав під своїм командуванням три легіони та численні допоміжні війська, він вогнем і мечем пройшов Палестиною.
У період 67-68 років уславлений полководець повністю взяв під свій контроль усі населені пункти в Іудеї та почав приготування для захоплення Єрусалиму.
Проте звістка про смерть Нерона порушила його плани. Веспасіан відступив і почав чекати подальшого розвитку подій у Римі. Майже на два роки римські війська залишили Єрусалим.
Але відхід римлян не приніс полегшення жителям Єрусалиму. З часу вигнання військ Цестія Галла в місті тривала громадянська війна, яку спричинило протистояння двох релігійних партій єрусалимській знаті, – зилотів і сикаріїв.
Після відходу Веспасіана до того додалися напади на Єрусалим величезної армії розбійників, які бачили в місті, що розривалося внутрішніми розбратами, бажану здобич.
Від нескінченних міжусобиць і нападів найбільше страждало мирне населення. Але ті страждання затьмарилися жахом, який принесли з собою римські війська після свого повернення.
Ставши імператором, Веспасіан вирішив покінчити з повстанням в Іудеї та послав туди свого сина Тита вже з шістьма легіонами. То було величезне військо, й протистояти йому юдеї, звичайно ж, не могли.
Проте вожді зилотів вирішили вести війну до кінця, фактично прирікши всіх жителів Єрусалиму на тяжку смерть.
Тит почав облогу навесні 70-го року. Це був час Пасхи, і в Єрусалимі зібралося понад мільйон юдеїв. Продовольчих запасів при розумному розподілі вистачило б на досить тривалий час, але вони їх знищили партії, що ворогували між собою. І Єрусалимі, що був у облозі, почався голод.
Люди гризли ремені, взуття та інші шкіряні речі. Уночі дехто потайки вислизав за міські ворота, щоб зібрати якісь дикорослі рослини. Таких сміливців виловлювали римські солдати та піддавали жорстоким тортурам. А ті, кому вдавалося повернутися, зазнавали гонінь від своїх співвітчизників.
Зилоти, які захопили владу в обложеному місті, відбирали в голодних останні крихти, вони діяли жорстоко та безжально. Здавалося, що разом із голодом загинуло й природне почуття прихильності та любові. Чоловіки обкрадали своїх дружин, дружини – чоловіків, діти виривали їжу з рота старих батьків.
За наказом Тита римські легіонери звели навколо величезного міста суцільний частокіл, вирубавши для цього всі ліси в околицях Єрусалиму. Колись квітуча місцевість перетворилася на пустелю. Блокада стала повною.
Римські начальники намагалися залякати юдеїв і тим самим змусити їх здатися. Нещасних, які намагалися вийти зі спустошуваного голодом і хворобами Єрусалиму, батожили, мучили, а потім розпинали перед міською стіною.
Сотні людей вбивалися там щодня, і ця страшна робота тривала до тих пір, поки долина перед містом не вкрилася безліччю хрестів, між якими ледве можна було пройти.
Восени 70-го року римські легіонери увірвалися в ослаблений багатомісячною облогою Єрусалим.
Озлоблені рішучим опором юдеїв, солдати вбивали жителів. Вони не щадили дітей, жінок, літніх людей.
Єрусалимський храм, головна святиня юдаїзму був розграбований і спалений, місто зруйноване до основи, вціліли лише кілька будівель – серед них Західна Стіна Єрусалимського Храму. Храмова гора була розорана.
Загальна кількість загиблих юдеїв під час облоги, за свідченням історика Йосифа Флавія, досягла 1 мільйона 100 тисяч осіб, ще близько ста тисяч осіб були взяті в полон і продані в рабство. Більшість з них загинуло в каменоломнях та на аренах цирків як гладіатори.
Олександр Ткаченко
