День пам’яті святителя Кирила Олександрійського

9/22 червня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Кирила, архієпископа Олександрійського.

Святий Кирил народився в Олександрії та виховувався в благочесті й здобув гарну освіту. За своє доброчесне життя ще в молодих роках Кирил удостоївся сану архідиякона. Після смерті свого дядька, Олександрійського патріарха Феофіла, він зайняв патріарший престол.

Дядько Святого був саме тим патріархом Феофілом, який несправедливо ненавидів святителя Іоанна Златоустого й очолив собор, скликаний проти нього.

Коли святий Кирил прийняв на себе управління Олександрійською Церквою, то перш за все вигнав з Олександрії послідовників єресі Новаціана. Ті єретики називали себе чистими, говорили про праведність свого життя, носили білий одяг, вважали другий шлюб перелюбом і вчили, що не можна приймати в церковне спілкування людей, які звершили після Хрещення смертний гріх.

Потім Святитель озброївся проти невидимих ворогів роду людського. Так він захотів очистити від бісів місце, що називалося Мануфін. Воно розташовувалося поблизу єгипетського міста Конопа. Там був язичницький храм, в якому мешкало багато нечистих духів.

Щоб вигнати демонів із того місця, Святитель почав ревно просити в Господа допомоги. Тоді йому з‘явився Ангел Господній і повелів перенести в Мануфін мощі святих Кіра та Іоанна.

Коли вказане виконали, біси покинули своє житло, й у влаштованій на честь мучеників церкві від чесних мощей почали подаватися чудесні зцілення хворим.

У той час у Олександрії жило багато іудеїв. Вони чинили зло християнам і влаштовували кровопролиття.

Патріарх Кирил намагався вмовити їхніх старійшин втихомирити свій народ, однак злоба ворогів Христових тільки зросла.

Якось іудеї посеред ночі почали кричати, що горить Олександрівська церква. На їхній крик, щоб гасити пожежу, почали вибігати християни. Тоді іудеї напали на них і вбили велику кількість людей, які вірили в Христа.

Коли Святитель дізнався про те, то дуже засмутився. Він почав шукати правосуддя в епарха міста, що був християнином.

Однак епарх ворогував проти Кирила й став на бік іудеїв.

Тоді патріарх із безліччю християн спалив синагогу та вигнав іудеїв із міста. Зрештою святому Кирилу довелося просити допомоги в імператора Феодосія Молодшого, який через певний час позбавив епарха сану та заборонив іудеям жити в Олександрії.

Під час патріаршества Кирила на престол Константинопольської Церкви був зведений Несторій, який почав поширювати свою єресь. Він стверджував, що від Діви Марії народився не Бог, а проста людина Іісус Христос, в Якому Бог Слово перебував, як у храмі. Через це Несторій вчив народ називати Матір Божу не Богородицею, а Христородицею.

Святитель Кирил умовляв Несторія відкинути ту єресь, однак той тільки ще більше стверджувався в ній. Зрештою єресь настільки поширилася, що довелося, щоб її побороти, скликати ІІІ Вселенський Собор.

Той Собор відбувся в 431 році в місті Ефесі. На ньому Святі отці засудили єресь Несторія, а самого єретика позбавили сану та відлучили від Церкви Христової.

За наказом імператора Несторія заслали в оазу Лівійської пустелі, що називалася Оасім. Там він помер у важких муках, оскільки захворів і весь його богохульний язик з’їли черви.

Під час проведення Вселенського Собору святий Кирил, який за честю своєї кафедри разом із святителями Єрусалимським і Ефеським головував на Соборі, не уникнув підступності прихильників Несторія. Його самого звинуватили в єресі Аполлінарія й обмовили перед імператором.

Тому разом із Ефеським архієреєм Мемноном Кирилу довелося перетерпіти темничне ув’язнення. Однак імператор невдовзі переконався в невинності святителів і повернув їм право головування на Вселенському Соборі.

Як людина, Патріарх Кирил не був позбавлений і гріха. Будучи племінником вищезгаданого патріарха Феофіла, він через необізнаність гнівався на святителя Іоанна Златоустого навіть після його смерті та не хотів поминати його серед святих.

Родич Кирила святий Ісидор Пелусіот писав йому послання, в яких вмовляв його безпристрасно оцінити обставини засудження святого Іоанна.

Зрештою, вмовляння Ісидора вплинули на святителя Кирила, й він почав усвідомлювати свій гріх. Крім того, Святитель мав і Божественне видіння, через яке повністю відкинув свій гнів і примирився зі святим Іоанном.

Якось святому Кирилу здалося, що він перебуває в прекрасному й сповненому радості місці. Там він увійшов у світлий храм, де побачив Пречисту Діву Богородицю, оточену Ангелами, а також й Іоанна Златоустого разом із іншими святими.

Коли святий Кирил хотів припасти до ніг Божої Матері, то Іоанн Златоустий став йому на перешко та за допомоги озброєних мужів хотів вигнати його з храму.

Богородиця ж сказала святому Іоанну простити Кирила, бо він багато потрудився заради Її честі. Тоді святитель Іоанн Златоуст обійняв Кирила, і таким чином вони примирилися.

Святитель Кирил обіймав патріарший престол протягом 32 років. Він явив себе ревним поборником православної віри й очистив Христову Церкву від тогочасних єресей.

За своє життя Святитель написав багато душокорисних творів. 27 червня 444 року патріарх Кирил відійшов до Господа.

Слава Богу вовіки. Амінь.