День пам’яті святителя Вассіана Лавдійського
10/23 червня Православна Церква вшановує пам’ять День пам’яті святителя Вассіана Лавдійського, єпископа.
Святий Вассіан був сином правителя Сиракузької області (Сицилія) Сергія, що тримався еллінського нечестя. Батько бажав бачити його своїм наступником і послав у Рим вивчати язичницьку філософію. Старанний і здібний юнак успішно навчався.
У Римі Вассіан почув про ім’я Христове та життя християн і захотів сам стати християнином.
Бажання Святого Господь тричі відкрив у сновидінні пресвітеру Гордіану, і той розшукав юнака в одному з римських училищ.
Після того Вассіан разом зі своїм найстаршим вірним рабом приходив до отця Гордіана, який наставляв його в істинах християнської віри.
Під час Святого Хрещення Святий побачив прекрасного світлосяйного юнака, який тримав одяг для новохрещеного.
На запитання, хто він і звідки, юнак відповів Вассіану, що посланий до нього, щоб допомогти йому виконати святий намір і відігнати все, що суперечить тьому наміру. Після цих слів Ангел Божий став невидимим, а кімнату наповнили дивні пахощі.
Угодник Божий проводив суворее життя, молився ночами, вживав дуже мало їжі та пиття. Обличчя його блідло, тіло худнуло. Це стривожило слуг, яким правитель Сергій наказав берегти свого сина.
Вони запідозрили, що юнак став християнином, і згадали, як він у дитинстві писав на піску знамення хреста й складав навхрест солому, чим гнівив свою годувальницю. Здогадки слуг підтвердилися, коли Вассіан під час міцного сну став промовляти слова молитви, а з небес почувся голос: «Радуйся і веселися, найвірніший воїн Христовий, Вассіане! Молитва твоя прийнята Богом і тобі вготоване найкраще місце на небі».
Після того слуги потай один за одним вирушили до свого господаря, в Сиракузи, щоб сповістити про прийняття його сином християнської віри.
З юнаком залишився лише найвірніший раб. Між тим правитель Сергій послав у Рим інших слуг, щоб вони привели Вассіана до нього.
У той час юнаку з’явився апостол Іоанн Богослов і повелів тікати в місто Равенну. Вдячний Богу Вассіан зі своїм вірним рабом вирушили в дорогу.
На шляху мандрівники побачили оленицю з двома оленятами, які тікали від мисливців і знесилилися від тривалого переслідування. Святому стало жаль тварин. Він призвав Ім’я Господнє та повелів олениці підійти. Та покірно без страху підійшла до Вассіана зі своїми дітьми.
Невдовзі з’явилися мисливці. Вони побачили, що якийсь мандрівник гладить дику тварину, й дуже здивувалися. Однак один мисливець, жорстокий і злий, почав відбирати оленицю у святого.
Вассіан сказав зловмиснику, що Господь повеліває йому не робити зла тварині та її дітям. Мисливець розгнівався і відштовхнув руку Святого. Тієї ж миті на нього напав біс і почав мучити.
Інші мисливці, злякавшись почали просити у Вассіана прощення. Угодник Божий повелів їм відійти, простягнувся хрестоподібно на землі й молитовно просив Господа простити нещасного.
Після того він підійшов до біснуватого, взяв його за руку та вигнав нечистого духа. Мисливець нічого не бачив і лежав нерухомо. Тоді Святий зцілив його хресним знаменням і молитвою.
Єпископом міста Равенни був родич Вассіана Урс. Він радо прийняв юнака і відокремив йому місце для проживання біля церкві священномученика Аполлінарія за межами міста.
Там Святий, що зрікся світу та всього мирського, ревно подвизався в пості й молитві. Наділений від Господа благодатними дарами Подвижник зцілював душевні й тілесні недуги.
Сталося так, що імператор Валентиніан (383–392) засудив до страти несправедливо обмовленого суддю Равенни Віфімнія. Перед самою стратою Віфімній призвав на допомогу святого Вассіана.
Сталося чудо: меч, занесений над шиєю засудженого, тричі вилетів із рук ката й впав віддалік.
Правитель Равенни подумав, що кат не звершує страту через якусь очікувану винагороду, й замінив його. Проте чудо повторилося. Про це сповістили імператору, і той наказав звільнити засудженого.
Клір і шановані громадяни міста звернулися до єпископа з проханням переконати Вассіана прийняти священний сан. Так угодник Божий став священником.
У той час помер вірний слуга Святого. За божественним одкровенням Вассіан дізнався, що покійний долучився до сонму святих.
Коли в місті Лодії (Лавдії), що в Лігурії на півночі Італії, помер єпископ, місцеві жителі три дні постили та молилися, щоб Господь послав їм достойного святителя.
Тоді доброчесний пресвітер Климент побачив у сновидінні світлосяйного мужа, який сповістив, що їм уготований в єпископи отець Вассіан, який мешкає в Равенні. Про сновидіння пресвітер повідомив чесним мужам з кліру та мирян, і невдовзі в Равенну відправилися посланці до Вассіана.
Святий, який отримав відповідне повеління від Господа, погодився зійти на святительський престол.
Поблизу Лодії угодника Божого з радістю зустріли місцеві жителі. Серед натовпу був чоловік, який через параліч не міг говорити. Хворий ледве наблизився до Вассіана та поцілував його руку. Тієї ж миті він повністю зцілився й прославив Бога.
Невдовзі Вассіана посвятили в єпископа, і все місто торжествувало.
Угодник Божий повчав людей не лише словами, а й прикладом свого доброчесного життя. Його духовним другом був Медіоланський святитель Амвросій, якому він часто писав послання.
Єпископ Вассіан спорудив у передмісті прекрасний храм на честь святих Апостолів і запросив на його освячення Амвросія Медіоланського та Філакса Команського. Під час освячення святителі Христові вигнали нечистого духа з біснуватої отроковиці.
Одного отрока вжалила змія, і він помер. Покійного принесли на погребіння в церкву святих Апостолів, де саме знаходився єпископ Вассіан. Батьки невтішно плакали за сином, а їхній плач заглушував спів півчих. Святий змилосердився над нещасними, повелів усім вийти з храму та молитвою воскресив померлого.
Коли смертельно захворів святитель Амвросій, єпископ Вассіан вирушив до нього й прислуговував йому до смерті.
Через деякий час угоднику Божому знову довелося відвідати Медіолан у церковних справах. При вході в місто він побачив вагаря, який неправедно важив товари. У тій брудній справі вагарю допомагав біс, який перетягував вагу.
Святитель покликав до себе вагаря й запитав, при допомозі чого він збільшує вагу й обманює покупців. Однак той відповів, що не чинить неправди.
Тоді Святий показав обманщику біса, який мав вигляд маленького ефіопа, та сказав йому, що ефіоп одразу ввійде в нього й зі страшними муками вивергне його душу.
Вагар злякався, припав із розкаянням до ніг єпископа та пообіцяв більше не обманювати людей. Святитель наставив вагаря словами Святого Письма та наказав роздати бідним те, що він отримав неправдою, після чого вигнав біса й вирушив цу дорогу.
У 90 років, за царювання на Заході Гонорія (395–423), а на Сході Феодосія (408–450), єпископ Вассіан відійшов до Господа. Його тіло з честю поховали в Апостольському храмі. Від гробу Святого звершувалися чудеса.
Слава Богу вовіки. Амінь.
