День пам’яті святої мучениці Акилини

13/26 червня Православна Церква вшановує пам’ять святої мучениці Акилини.

Свята Акилина народилася в місті Вівлосі в Палестині та виховувалася в благочесті. З роками вона все більше й більше наповнювалася дарами Святого Духа та прикрашалася благодаттю Христовою.

Коли отроковиці було 10 років і йшов 7 рік царювання нечестивого імператора Діоклетіана (284–305), Палестиною почав правити жорстокий Волусіан. Він зі злобою повстав проти тих, хто вірив у Істинного Бога, та почав безжалісно вбивати їх.

Акилина часто повчала своїх ровесниць християнської віри, а декого з них відвертала від ідолопоклонства. Про те донесли Волусіану, і за його наказом отроковицю схопили та привели на суд. У той час ішов 12- й рік життя Святої.

На суді Акилина відмовилася від ідольського жертвоприношення й сказала, що навіть під час найтяжчих мук не зречеться Господа.

Почувши те, Волусіан почав ласкаво вмовляти її пожаліти себе, щоб не втратити життя в юному віці.

У відповідь Свята попросила мучителя проявити до неї жорстокість, щоб через її терпіння він дізнався, що ті, хто сподіваються на Господа, не бувають переможені.

Після того Волусіан розпочав катування Акилини. Спочатку отроковицю били по обличчі, а потім розпростерли на землі й почали бити по тілу.

Вона ж говорила, що Господь зміцнює її та дарує терпіння.

Здивований мужністю Мучениці начальник області захотів дати їй час для роздумів, щоб вона вирішила вклонитися богам.

Однак Свята сказала мучителю, щоб він і години не давав їй розмірковувати.

Тоді нечестивий переконався, що всі його зусилля навернути отроковицю до ідолопоклонства марні. Це дуже роздратувало його, й він наказав проштрикнути Мучениці через вуха голову розжареними прутами.

Коли це виконували, мозок Акилини витікав крізь ніздрі. Під час тих тяжких страждань Свята молилася Богу, після чого впала, як мертва, на землю.

Волусіан подумав, що отроковиця померла, й наказав кинути її тіло за межами міста на поживу псам.

Увесь день Акилина пролежала при дорозі, а опівночі з’явився Ангел і зцілив її від ран.

Божий Вісник повелів Мучениці йти до Волусіана та викрити його, оскільки й сам ідолопоклонник і його наміри нікчемні перед Богом.

Після того отроковиця прославила Господа та попросила Його увінчати її вінцем слави, коли вона завершить свій мученицький подвиг.

У відповідь на свою молитву Акилина почула Голос Господа, Який пообіцяв виконати її прохання.

З невимовною радістю Свята пішла до палацу. Вона безперешкодно ввійшла в нього й стала перед сплячим Волусіаном.

Той, прокинувшись, із жахом побачив мученицю. Він покликав слуг і запитав у них, хто стоїть перед його очима.

Слуги відповіли йому, що то Акилина. Тоді мучитель ще більше злякався та повелів тримати Святу під вартою.

Коли настав день, Волусіан викликав її на суд, визнав великою чаклункою та засудив до усічення мечем.

Акилину вивели за місто, вона випросила час для молитви. У відповідь на молитву Мучениці почувся Голос із Неба, який кликав її прийти й отримати вготовану їй винагороду.

Одразу після того Свята віддала свій дух Господу. Кат не наважився ослухатися наказу начальника області й відсік голову вже померлої отроковиці.

Чудесним чином замість крові з рани витекло молоко. Християни забрали чесне тіло Святої та поховали в місті.

Благодаттю Божою біля гробу Мучениці хворі зцілювалися від своїх хвороб. Кончина отроковиці Акилини настала 13 червня 293 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.