День пам’яті преподобного Дули страстотерпця

15/28 червня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Дули страстотерпця.

Святий Дула подвизався в одній із кіновій Єгипту. Він мав лагідну та смиренну вдачу, а також був великий та славний розумом.

Його злословили і гнали, а він молився за своїх кривдників, яких вважав неповинними, бо у всьому винив диявола. У такому терпінні Преподобний прожив 20 років.

Щоб нарешті озлобити Святого, диявол вигадав хитрість, якою збентежив і засмутив всю братію.
Якось один монах вкрав увесь церковний посуд, заховав вкрадене та замкнувся у своїй келії, нібито з неї нікуди не виходив.

Перед початком ранкового Богослужіння паламар, що запалював у храмі світильники, побачив пропажу й доповів про це авві (настоятелю обителі).

Потім почалася Утреня, на яку зібралася вся братія. У той час святий Дула через хворобу залишився у своїй келії.

Після Богослужіння авва розповів монахам про крадіжку, й дехто з них сказали, що ніхто, крім Дули, не міг вкрасти посуд, бо інакше він би прийшов у храм, як зазвичай, раніше за інших.

За Святим у його келію послали декількох монахів. Хоча Преподобний був хворим, він стояв на колінах і молився.

Тоді монахи схопили його та силоміць потягли до церкви. Дула запитав, для чого його тягнуть, якщо він сам може іти. У відповідь посланці почали докоряти Святому та ганьбити його, й він попросив у них прощення.

Коли Преподобний постав перед аввою та собором отців, на нього почали зводити наклепи. Монахи один за одним говорили, що Дула їв потай зелень, крав хліб і роздавав його за межами обителі, таємно пив дороге вино.

Спочатку угодник Божий хотів виправдатися та говорив, що не робив того, у чому його звинувачують. Потім він побачив, що йому не вірять, і лише просив прощення та повторював, що він грішний.

З Преподобного зняли чернече вбрання й зодягнули його в мирський одяг. Дула заридав і сказав Господу, що заради Його Імені одягнувся в чернечий образ, а тепер через гріхи його стягнули з нього.

Святого ув’язнили в темниці та доручили економу. Економ побив Дулу воловими жилами, забив його ноги в колоду та доніс на нього правителю міста.

Міський правитель наказав привести Преподобного, як злодія. Воїни посадили Дулу на неосідлану тварину, поклали на його шию залізний тягар і повезли з ганьбою.

Правитель почав допитувати Подвижника, як він звершив крадіжку та де сховав церковний посуд. Дула лише відповідав: «Згрішив, простіть».

За наказом правителя четверо слуг почли бити Страстотерпця воловими жилами. Він же під час катування сказав міському старшині: «Бий мене, бий, і ти зробиш моє вкрадене срібло більш чистим».

Правитель відповів Святому, що на його тілі та ребрах зробить срібло чистішим за сніг. Тоді під живіт Страждальця насипали розжарене вугілля, а рани почали поливати оцтом, змішаним із сіллю.

Терпіння Преподобного дивувало присутніх, і вони радили йому зізнатися, де він сховав посуд.

Святий відповів, що немає в нього ні срібла, ні посуду, який пропав. Після того Дулу відвели до в’язниці.

Наступного ранку за наказом правителя до нього прийшли настоятель і всі монахи лаври.

Правитель сповістив їм, що піддав їхнього брата тяжким катуванням і нічого поганого в ньому не знайшов.

Монахи ж відповіли йому, що, крім крадіжки, Дула звершив багато й іншого зла, та зажадали, щоб його покарали за законом. Закон же передбачав усічення рук святотатцям.

Після того Дулу знову привели до правителя, який почав вимагати, щоб Святий відкрив правду щодо вчиненого злочину.

Преподобний сказав, що вважає себе невинним. Не зважаючи на те, його повели на місце страти.

Тим часом монаха, який вкрав церковний посуд, почала викривати совість. Він розповів авві, що знайшлося вкрадене майно, і попросив переказати правителю міста, щоб не відсікали Дулі рук.

Страстотерпця відпустили раніше виконання встановленої кари, й він повернувся в обитель, де всім стала зрозумілою його невинність.

Тоді монастирська братія попросила в нього прощення. На те Святий відповів сподвижникам, що радіє своєму невинному стражданню. Він сказав, що знає, які блага приготовані для тих, хто страждає заради Бога. Також Страстотерпець сказав, що печалиться за них і молиться, щоб Господь простив їм їхню несправедливість.

Через три дні після того преподобний Дула помер під час молитви, стоячи на колінах. Його тіло приготували до погребіння й принесли до церкви.

Авва сповістив про кончину Святого настоятелю сусідньої лаври, щоб той прийшов із братією на поховання.

Монахи ж кіновії, де подвизався угодник Божий, почали юрмитися, щоб підійти до тіла страстотерпця. Авва, побачивши те, наказав занести тіло спочилого до храму та замкнути двері.

Коли прийшли монахи з сусіднього монастиря, тіло Преподобного хотіли погребти належним чином. Однак мощей Дули на тому місці, де їх поклали, не виявилося. Залишилися лише взуття та одяг.

Те диво вразило й налякало монахів. Настоятелі ж монастирів сказали, що Дула відійшов від них не тільки душею, але й тілом, будучи перенесений Ангелами в інше місце. Вони ж не сподобилися доторкнутися до його святого тіла. Усі вважали Дулу великим грішником, а він за своє довготерпіння, незлобливість і смирення удостоївся від Господа великої честі та життя на Небесах.

Коли настоятелі говорили ті слова, монахи плакали. Тоді ж було встановлено щорічно звершувати пам’ять Святого.

Слава Богу вовіки. Амінь.