День пам’яті святителя Левкія, сповідника Врунтісіопольського
20 червня/3 липня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Левкія сповідника, Врунтісіопольського, єпископа.
Святий Левкій був сином благородного й доброчесного мужа Євдикія, що мешкав у Олександрії. Батьки його назвали Євтропієм, ім’я ж Левкій він отримав від Бога.
Коли Євтропію було десять років, померла його мати. Тоді батько разом із ним пішов у монастир блаженного Єрмія, що розташовувався неподалік Олександрії. Там він прийняв чернечий постриг, а сина віддав навчатися книгам.
З Божою допомогою отроку легко давалося навчання, і невдовзі він перевершив багатьох своїми знаннями. Крім того Євтропій вирізнявся смиренням і слухняністю, старанно виконував покладені на нього обов’язки, через що користувався любов’ю братії.
Тому, коли помер ігумен монастиря, братія одностайно почала просити 17-річного Євтропія прийняти на себе ігуменство.
Святий же, який ще навіть не став монахом, не погодився на те, і монастир пробув без ігумена сім років.
У той час імператор Коммод прислав у Олександрію епара Філіппа, дочкою якого була мучениця Євгенія.
За наказом імператора Філіпп вигнав із міста всіх християн, але дозволив їм безбоязно жити в передмісті й навіть будувати святі храми та влаштовувати монастирі.
Так єпископ Єллій, кафедра якого знаходилася в місті Єліополі, що в передмісті Олександрії, заснував монастир, яким управляв ігумен Феодор.
Поблизу того монастиря розташовувалася церква на честь Пресвятої Богородиці. Туди на всі свята на честь Діви Марії прибував у великій кількості правовірний народ.
На свято Успіння Божої Матері вирушили до тієї церкви також Євдикій зі святим Євтропієм. Вони приєдналися до натовпу, що йшов за єпископом Єллієм, і увійшли в згаданий монастир.
Там батько Святого мав уві сні видіння. Йому було сповіщено, що його син стане єпископом і подолає ідолопоклонство в Врунтісіополі Італійському. При цьому Голос із Небес сказав, що віднині Євдикій має називатися Євдиклієм, що означає «лагідний утішитель», а його син Левкієм, тобто «прийде на нього Дух Господній».
Про те видіння Євдиклій одразу розповів своєму сину. Той же ліг хрестоподібно на землю й почав славити Господа.
У той час почувся Голос із Небес, який назвав Євтропія Левкієм і сказав, що він світлий душею та чистий серцем і, що ім’я його написане на Небі, й пам’ять його не зітреться з книги життя.
Той Голос чули також єпископ Єллій і деякі монахи, однак вони не знали, до кого він звертався.
Наступного ранку до єпископа прийшли монахи з монастиря Єрмія та почали просити його поставити їм ігуменом Євтропія.
Єллій відповів їм, що він і сам думав про те. Потім єпископ пішов у церкву, де повелів диякону запитати в присутніх, хто з них називається Левкієм.
Коли ніхто не відгукнувся, Левкій, син Євдиклія, сказав, що то він.
Всі здивувалися та говорили, що його звати Євтропієм. Тоді Євдиклій розповів про своє видіння, і всі прославили Господа.
Після того єпископ хіротонісав Святого в ієрея та поставив ігуменом монастиря.
Будучи ігуменом, Левкій ревно подвизався та звершував дива благодаттю Святого Духа.
Якось до Святого привели оглашенного ефіопа, який був одержимий нечистим духом. Святий вигнав біса й заборонив йому входити в тих, хто вірить у Господа Іісуса Христа.
Тоді диявол перемістився до Єгипту, де в вигляді великого змія почав вбивати язичників, іудеїв і тварин. Левкій, побачивши те духовними очима, сам прибув у Єгипет.
Від одного наближення Святого диявол втік у море. Прибувши, Левкій окропив мертвих святою водою та повелів їм встати. Померлі ожили й увірували в Христа, а крім них ще декілька тисяч людей.
Коли батько святої Євгенії, епарх Філіпп, навернувся до істинної віри, то покинув свою посаду та удостоївся єпископського сану.
Після смерті Філіппа його наступником обрали Левкія. У той час нечестивий епарх Сатурнін хотів розпочати гоніння на християн і вбити Святого.
Люди, які вірили в Істинного Бога, дізналися про те й у свою чергу задумали умертвити епарха.
Однак єпископ Левкій заборонив їм те зробити, передрікши скору погибель Сатурніна. Святий сповістив, що за Божественним одкровенням він має йти просвітлювати язичників у Врунтісіополь.
Християни не бажали відпускати свого Святителя, але Господь сповістив їм Свою волю через Голос із Небес, який чули всі вірні.
Коли Левкій прибув у Врунтісіопольску область, то спочатку навернув до Христа трибуна Армалеона і його воїнів, а потім правителя Антиоха та все місто.
Правитель Антиох і місцеві жителі увірували в Істинного Бога тоді, коли Святий разом зі своїм кліром та новонаверненими християнами звершив спільне моління та звів із неба дощ, якого в тій місцевості не було два роки.
Невдовзі після того Левкій захворів і отримав від Бога одкровення про свою кончину. Він заповідав поховати своє тіло на тому місці, де їхній корабель прибув до берега, помолився за свою паству й мирно спочив.
Мощі Святого поклали в новозбудованій церкві на заповіданому ним місці. Від них звершувалися численні дива.
Кончину Левкія датують V сторіччям.
Слава Богу вовіки. Амінь.
