Боротьба злих духів із людиною
Необхідність пильності в боротьбі з демонами
Усю свою злість і ненависть демони обрушили на людину, яка є образом Божим. Усі їхні зусилля спрямовані на погублення якнайбільшого числа душ людських. Для цього вони використовують усі свої можливості та сили.
Усю свою злість і ненависть демони обрушили на людину, яка є образом Божим.
«Диявол звідусіль катує, — каже св. Григорій Богослов, — визирає, де скинути, де вразити й знайти те, що не захищене та відкрите для удару; чим більше бачить чистоти, тим більше посилюється осквернити… Злий дух приймає на себе подвійний образ, розкидає то ту, то іншу сіть: він — або глибока темрява (явне зло), або перетворюється на світлого ангела (прикривається виглядом добра та спокушає розуми лагідною усмішкою), чому й потрібна особлива обачність, щоб замість світла не зустрітися зі смертю».
Про необхідність особливої уважності та пильності попереджає й святий апостол Павло, говорячи, що сам сатана перетворюється на ангела світла, не великим є й те, що і служителі його перетворюються на служителів правди, яким кончина буде по ділам їхнім1(2 Кор. 11,1).
Як впливають біси на людей
У боротьбі з людиною занепалі духи впливають на її тіло, уявну, чуттєву та вольову сфери. Демони можуть вбивати людей2(Тов. 3, 8), наводити на них хвороби та входити в них (тобто заволодіти їхнім тілом).
У боротьбі з людиною занепалі духи впливають на її тіло, уявну, чуттєву та вольову сфери, можуть вбивати людей, наводити на них хвороби та входити в них.
Демони входять у середину людського тіла всією газоподібною істотою своєю, подібно до того як входить до нього повітря. Детальний опис цього факту ми знаходимо у Мотовилова в його оповіданні про те, як нечистий дух заволодів його тілом і мучив багато років.
Демон, увійшовши в людину, не поєднується з душею, але перебуває в тілі та володіє силоміць душею й тілом.
За вказівкою святителя Ігнатія Брянчанінова, «гази мають особовому розвитку властивість пружності, тобто властивість приймати різної міри об`єм; очевидно, що й демони мають цю властивість, за якою безліч їх може поміщатися в одній людині, як говорить про це євангеліє3(Лк. 8, 30)».
Увійшовши в людину, за свідченням святого Іоанна Кассіана, «біси наводять страшне затьмарення розумних почуттів душі; [це відбувається] на кшталт явищ, що бувають від вина, лихоманки чи надмірного холоду».
Увійшовши в людину, біси наводять страшне затьмарення розумних почуттів душі.
Слабкість диявола
Але нашу душу він не може зробити своїм вмістилищем.
«Нечисті духи, — стверджує цей самий святий, — не інакше проникають у тіла одержимих ними, як опанувавши наперед їхнім розумом і помислами.
Оголивши розум від одягу страху Божого, пам’яті про Бога, злі духи нападають на них, як на обеззброєних і позбавлених Божої допомоги та Божої огорожі, й тому тих, яких зручно перемагати і, нарешті, влаштовують у них житла, ніби в представленому їм володінні».
Про це говорить і святитель Григорій Богослов: «Диявол заволодіти нами повністю не може ніякими способами: якщо сильно опановує деякими, то тільки з власної волі опанованих без опору»4(Як. 4,7).
Через що біс вселяється в людину
Таким чином, з усього вищесказаного можна зробити висновок про те, що безпосереднє вселення злого духу в людину відбувається лише за особливим попущенням Господа й найчастіше є наслідком пристрасного та легковажного життя грішника.
…безпосереднє вселення злого духу в людину відбувається лише за особливим попущенням Господа й найчастіше є наслідком пристрасного та легковажного життя грішника.
Не вселення, а оволодіння людиною у вигляді зовнішнього підпорядкування сил душі її демонічній волі спостерігається набагато частіше, ніж біснування.
Характерним прикладом цього може бути Юда. Слова Євангелія ввійшов Сатана в Юду5(Лк. 22,3) не слід розуміти так, що Юда став біснуватим у повному розумінні цього слова. Сятий Іоанн Богослов каже, що через пристрасть сріблолюбства сатана спочатку проник у душу учня6(Інн. 12,6), а потім повністю опанував його серцем7(Інн. 13, 2) і нарешті рішуче вселився в нього8(Інн. 13, 27).
Тут яскравий приклад поступового оволодіння демоном душею грішника за допомогою пристрасті сріблолюбства, що все посилювалася.
Одним із головних образів впливу нечистих духів на людей є вплив на їхню уявну сферу шляхом привнесення туди різних гріховних помислів.
Коли демони перебувають поза досяжністю для тілесних почуттів людини, вони впливають на її розум, привносячи туди різні думки, які індивідуум, який веде духовне життя, приймає як свої. І якщо він приймає їх і погоджується з ними, то через це стає провідником чужої злої волі, що поступово оволодіває ним цілком.
«Нерідко, – каже Антоній Великий, – будучи самі невидимі, [злі духи] видаються благоговійними співрозмовниками, щоб обдурити подобою образу та спокушених ними залучити до чого хочуть».
Впливи, що спричиняють духи злоби на душу людини
У православної аскетиці навіть є спеціальні терміни позначення впливів, які спричиняють духи злоби на душу людини.
Це «помисли», або образи, що піднімаються з нижчих областей душі, з підсвідомості, потім — «прилог», не те щоб «спокуса», а наявність сторонньої думки, що прийшла ззовні та введена ворожою волею в свідомість.
«Це не гріх, – каже святий Марк Подвижник, але свідчення нашої свободи». Гріх починається лише при «поєднанні», при прикріпленні розуму до думки, що приходить, або образу, або, правильніше, він — певний інтерес або увага, що вказує вже на початок згоди з ворожою волею, адже зло завжди передбачає свободу, інакше воно було б лише насильством, що оволодіває людиною ззовні. Демони, знають, що люди люблять істину, тому беруть на себе маску правди й цим засобом виливають отруту в своїх послідовників.
Демони, знають, що люди люблять істину, тому беруть на себе маску правди й цим засобом виливають отруту в своїх послідовників.
Так обдурив колись диявол Єву, говорячи їй не свої слова, але нібито повторивши слова Божі, при цьому перекрутивши їхній зміст9(Бут. 3,1).
Так звабив він дружину Іова, навчивши її надмірної любови до чоловіка, а звідси й хули на Бога: «Скажи слово якесь (похули) Господа та помри»10(Іов. 2,9), – сказала вона, віривши, що за хулу Бога людина негайно піддається смерті й тим самим завершуються його важкі страждання.
Так звабив диявол і обдурив усіх людей, перекрутивши суть речей, і всіх захопив у прірву зла.
Незнання диявола
Однак необхідно зазначити, що при боротьбі з нами демони не знають розташування наших сердець, не можуть читати наші думки, але зі слів, які ми вимовляємо в бесіді, з дій зовнішньої людини при розмовах, «вставанні, сидінні, ходінні, погляді вбачають – льстивним весь день поучахуся11Пс. 37, 13 – наш внутрішній устрій, щоб під час молитви затьмарити наш розум злими помислами, що відповідають пристрасті, яка є в нас»12(св. Євагрій монах).
Ось що про це говорить святий Ісидор Пелусіот:
«Диявол не знає того, що у нас у думках, тому що це виключно належить одній силі Божій. Проте по тілесним рухам він ловить (розрізняє) думки.
Якщо побачить, наприклад, що інший допитливо дивиться та насичує очі чужою красою Скориставшись його налаштуванням, одразу збуджує таку людину до перелюбу.
Якщо побачить перможеного обжерливістю. Відразу жваво представить йому пристрасті, що породжуються обжерливістю, й доставляє те, що слугує до приведення наміру свого в дію. Заохочує до розбою та неправедного придбання».
Сфери душі, до якої приражаються демони
Подвигоположник Христос Бог зрівнює сили тих, хто бореться, і приборкує люту лють злих духів, які без попущення Божого не можуть спокушати людей, як це видно з життя Іова.
Навіть увійти в свинячу череду біси самі не можуть, а Господь не допускає спокушати їм людину зверх її сили. Проте в боротьбі подає християнинові сили, що дають можливість вийти переможцем.
Господь не допускає спокушати їм людину зверх її сили. Проте в боротьбі подає християнинові сили, що дають можливість вийти переможцем.
Крім мислительної сфери, занепалі духи можуть приражатися ще й до чуттєвої та вольової сторони душі людини.
Ось, що про це пише преподобний Ніл Синайський: «Коли заздрісний демон не встигне привести в рух пам’ять, тоді впливає на кров і соки, щоб через них збудити уяву та наповнити її образами».
Коли біс впливає на тіло, то збуджує в людині почуття хтивості, люті, гніву тощо. Це видно на прикладі святої Юстини, в якій біс, що насилався чаклуном, розпалював почуття хтивості та хтивості, але був відігнаний молитвою святої.
Демон, коли впливає на вольову сферу душі людської, то ніби позбавляє людину сил, енергії, здатності до рішучих дій і будь-якої дії взагалі, але знову ж таки під час молитви відходить, переможений силою Христовою.
“Спеціалізація” бісів
Євагрій чернець пише, що біси розрізняються за ступенем зла й сил і виконують різні служіння.
Це підтверджує й святий Іоанн Кассіан, говорячи, що «одні з них насолоджуються нечистими та соромними хтивостями, інші люблять богохульство, інші гнів і лють, інші втішаються смутком, інші марнославством і гордістю. І кожен ту пристрасть у серця людські всіває, якою сам власне насолоджується. Але не всі разом збуджують пристрасті, а поперемінно, дивлячись на те, що вимагає час, місце і прийнятність спокушеного».
Про духовну невидиму боротьбу свідчить той самий подвижник: «На початкових і немічних нападати пускаються найслабші духи, а коли ці переможені будуть, тоді посилаються сильніші», — але це відбувається в міру примноження духовних сил Христового воїна.
Демони мають своєрідну «спеціалізацію», перебуваючи у злі, мають деяку свободу, тому що можуть із багатьох лих вибирати одне, найбільше для них приємне.
Цією пристрастю вони й живуть, намагаються розпалювати її в людині, тому отримуючи доступ до її душі та тіла.
Як живляться демони?
Крім того, цілком можливо припустити, що біси можуть живитися та посилюватися за рахунок енергії людини, що трансформується з насолоди пристрастю.
…біси можуть живитися та посилюватися за рахунок енергії людини, що трансформується з насолоди пристрастю.
Якщо, за словами святого Іоанна Дамаскіна, Ангели «споглядають Бога, наскільки вони в змозі, й мають це за їжу», то демони, яким те споглядання неможливе, певне, можуть отримувати енергію непрямим шляхом, через людину, пристосовувши її енергетику для свого харчування.
Для цього вони спочатку повинні уподібнити людину собі, через те отримавши доступ до її душі. Людина пристрасна та гріхолюбива є для занепалих духів чудовим середовищем живлення.
Людина пристрасна та гріхолюбива є для занепалих духів чудовим середовищем живлення.
Роздмухавши в ній енергію пристрастей, що пожирає її життєві сили, демон живиться та набуває сил в такому середовищі. Крім того, оволодівши грішником, занепалий дух використовує його тіло як інструмент для отримання більшої насолоди пристрастю. Ось і ще одна причина того, чому людина пристрасна та гріхолюбна буквально обліплена бісами.
Одночасно слід зазначити, що занепалі духи можуть наділяти своїх служителів особливим демонічним видом енергії, що дозволяє покірним виконавцям волі сил зла невтомно працювати на ниві примноження гріха. Проте через свою деструктивну сутність, позбавлені здатності творити біси зрештою знищують і своїх послідовників.
Чому Господь не знищив диявола?
Господь допускає проявитися злій волі демонів, тому що Він не порушує свободи жодної з розумних істот.
Господь допускає проявитися злій волі демонів, тому що Він не порушує свободи жодної з розумних істот.
Водночас Він завжди обмежує згубні дії духу злості та спрямовує їх на благо людей.
Тоді, як після спокушення прабатьків диявол все більше й більше поширював свою владу та панування над людьми, Господь, зі Свого боку підготував все для того, щоб повністю похитнути й скинути цю владу. Що й було звершене Сином Божим, Який прийшов на землю, Який, зруйнувавши Царство диявола, заснував Свою Святу Церкву. Тим, хто істинно вірить, Він дарував силу чинити опір духам злоби й панувати над ними.
«Що Христос народився для розгрому демонів, — писав святий Іустин, коли звертався до язичників, — це й тепер ви можете дізнатися з того, що відбувається перед вашими очима. Бо багато хто з наших, з християн, зцілював і нині ще зцілює безліч одержимих демонами і в усьому світі, й у нашому місті, прикликавши ім’я Іісуса Христа, розіп’ятого при Понтії Пілаті… тим перемагають і виганяють демонів, які оволоділи людьми».
Ведучи з тими, хто вірить у Христа постійну та запеклу боротьбу, дух злості, проте, ніколи не силує людську свободу, вдаючись до чарівних спокус і лукавих порад і переконань.
…дух злості, проте, ніколи не силує людську свободу, вдаючись до чарівних спокус і лукавих порад і переконань.
Тому при допомозі благодаті Божої християнин може успішно відбивати всі ворожі напади через покликання імені Іісуса в серці, хресне знамення, від якого тремтять демони.
Під час завзятої бісовської війни бувають необхідними молитва й піст, які підтримують і підкріплюють сили душі, а також духовне чатування (боротьба з гріховними помислами), з якими духовному борцю легше буває помітити всі спокусливі диявольські хитрощі та вчасно їх відкинути. Сам Спаситель дав правило, як виганяти злих духів: Цей рід нічим може вийти, тільки молитвою і постом13(Мк. 9,29).
Спокуси диявольські Господь попускає,
- по-перше, для посоромлення та приниження диявола і,
- по-друге, для випробування та зміцнення волі у добрі Своїх послідовників.
Подвижники в боротьбі з бісівськими спокусами набувають духовного досвіду, пізнають свої духовні недуги та, лікуючи їх, удосконалюються в добрі.
«Людинолюбець Бог, — пише святитель Василій Великий, — застосовує жорстокість демонів для нашого лікування, подібно до тому, як мудрий лікар застосовує отруту єхидни для лікування хворих».
Святитель Іоанн Златоуст із цієї нагоди каже наступне: «Якщо хтось запитає, чому Бог не знищив стародавнього спокусника, ми відповімо, що це Він зробив не для чого іншого, як для великої опіки про нас.
Бо якби лукавий оволодівав нами силоміць, то тоді б це питання мало певну ґрунтовність. Але оскільки він не має такої сили, а може тільки схиляти нас до себе, тоді як ми можемо і не схилятися, то для чого ти усуваєш привід до заслуг і відкидаєш засіб до досягнення вінців?
Бог залишив диявола для того, щоб ті, хто вже переможені ним, перемогли його самого для себе, а доблесні мали привід для демонстрації своєї твердої волі…
Бог залишив диявола для того, щоб ті, хто вже переможені ним, перемогли його самого для себе, а доблесні мали привід для демонстрації своєї твердої волі…
Диявол злий для себе, а не для нас: тому що, якщо ми захочемо, можемо придбати через нього багато й добра, звичайно, проти його волі та бажання, в чому й відкривається особливе диво та надзвичайно велике людинолюбство Боже…
Коли лукавий лякає та бентежить нас, тоді ми напоумлюємося, тоді пізнаємо самих себе і тоді з більшою ревністю навертаємося до Бога.
За святим Іустином, Бог заради християн «зволікає зробити змішання та руйнування Всесвіту, так, щоб не було вже злих ангелів і демонів», кінець згубної діяльності яких буде остаточним засудженням злих духів на вічні пекельні муки.
У чому суть жертвопринесення ідолам?
Як вважає святитель Василій Великий: «Усім ідолам, яким язичники віддають поклоніння, невидимо співживуть і співприсутні деякі демони, які знаходять насолоду в нечистих жертвах».
Ясно проявляється влада демонів над статуями, їм присвяченими, змістом оповіді, що ми читаємо у книзі Царств14(1 Цар. 5,2-3).
Іноплемінники захопили кивот Господній і поставили його у храмі свого бога Дагона. Увійшовши ранком, виявили статую Дагона впавшою на своє обличчя. Статуєю, видимою всім, був Дагон. А той, хто впав на своє обличчя, був демон, скинутий славою, що оточувала кивот Божий. Він і впав на обличчя своє, а з собою скинув і перекинув видиму річ.
З цієї причини ті, хто вживають в їжу ідоложертвенне, визнаються учасниками трапези демонів15(1 Кор. 10,21).
…ті, хто вживають в їжу ідоложертвенне, визнаються учасниками трапези демонів.
Як бачимо з вищесказаного, князь цього віку не тільки невидимо, помислами полонив людей, а й вступив у явне спілкування з ними, говорячи з ними з ідолів.
У цьому йому допомагали такі явні лиходії, якими були відомі з історії Іанній та Замврій та інші волхви, жерці, астрологи та чарівники. Помилка людей підтримувалася ними чудесами та віщуваннями бісівськими.
Бунтівна й ворожа влада охоче та поспіхом виконує такі служіння для того, щоб примножити кількість учасників своєї смерті.
Крім того, за хибні чудеса, що ними творилися, люди приносили їм жертвопринесення, настільки улюблені бісами, і віддавали їм божеські почесті, тішачи тим самим сатанинську гордість.
Засоби звільнення від влади диявола
Спілкування з Христом звільняє вірян від влади диявола, але це лише за досконалої віри; а оскільки досконалість досягається не всіма, то влада диявола у світі триває над недосконалими в міру їхньої пристрасті, а також над тими, хто не вірує в Христа.
Таким чином, лише тим, хто вірує, надано можливість звільнення від влади диявола внаслідок хресних заслуг Спасителя.
Можливість ця здійснюється принаймні та ступенем віри та морального вдосконалення людини.
Ось чому, хоча перемога Христа над князем світу й здійснилася фактично смертю та воскресінням Христа, Церква Христова, у тимчасовому та поступовому розвитку її у світі, є ще Церквою войовничою й буде такою до кінця світу та Страшного суду.
Через спокутні заслуги Іісуса Христа ми можемо перемагати диявола. Вплив його на людей ослаблений, особливо на тих, хто сорозпинається Христу «зі своїми пристрастями та пожадливістями».
Через спокутні заслуги Іісуса Христа ми можемо перемагати диявола.
Тільки зчерез гріх і пристрасті біси липнуть до душі, і вона, поки в гріху, буває засліплена ними.
Святитель Григорій Ніський каже: «Коли єство наше впало в гріх, наше падіння Бог не залишив Своїм Промислом, але на допомогу життю кожного приставляє якогось Ангела, з тих, хто прийняв безтілесне єство, але з протилежного боку, губитель єства домагається того через якогось лукаваго та злотворного демона, який би шкодив людському життю.
Людина ж, коли перебуває серед Ангела й демона, сама собою робить одного сильнішим за іншого, вільною волею обираючи вчителя з двох. Добрий Ангел вказує помислам блага чеснот, а інший показує тілесні задоволення, в яких немає ніякої надії на благо».
Як бачимо, кінцевий вибір добра чи зла завжди залишається за самою людиною. І в разі прийняття сторони Ангела світла християнин легко перемагає занепалого духа.
Святі отці та Вчителі Церкви вказують нам такі засоби для боротьби з дияволом:
- віру,
- слово Боже,
- заклик імені Христа Спасителя нашого,
- страх Божий,
- смирення,
- тверезість,
- молитву,
- хресне знамення.
Ці засоби кожен християнин може безпосередньо застосовувати для боротьби з демонами.
Існують ще й такі, якими можна скористатися через священнослужителів:
покаяння з Причастям Святих Христових Таїн та заклинання, що читаються над тими, хто страждає від нечистих духів.
Молитва — зброя проти спокусника
«Коли молитвеники (християни, які моляться) мужньо переносять спокуси, каються у своїх гріхах, благодушно зазнають образ, перебувають у молитвах, — свідчить преподобний Іоанн Карнафський, — то біси мучаються, терзаються й плачуть, але людям це не дано бачити, щоб не возгордилися».
Молитва, що сприяє збагаченню благодаттю Святого Духа людини та пов’язує її з Богом, палить бісів і, не терплячи вогню благодаті, з криками вони відбігають від того, хто молиться.
Молитва, що сприяє збагаченню благодаттю Святого Духа людини та пов’язує її з Богом, палить бісів.
Ось чому при будь-якій спокусі необхідно вставати на молитву, що дає нам Божу допомогу, з якою ми непереможні.
Так само як духи мають вплив на речовину, так і речовина має вплив на духів. У церковній практиці відома відганяюча дія ладану на злих духів. Також відзначено благодатну дію святих мощей, чудотворних ікон і навіть шат святих, присутності яких не виносять злі духи. Все це пов’язано з благодаттю, що від них виходить і палить демонів.
Відомо, що святі подвижники ще під час земного життя отримували владу над нечистими духами. Так, у житіях святого Андрія, мучениці Іуліанії та святого Антонія Великого читаємо про те, що вони навіть зазнавали побиття від злих демонів. Життя святих сповнені свідчень про перемогу преображеної людини над нечистими духами.
Про те, як гріх спричиняє кару. – 2009
