Наша головна надія

Люди часто стикаються у своєму житті з проблемами та складними ситуаціями, які призводять їх до розчарування. Вони з тривогою очікують можливих сумних наслідків у сьогоденні та майбутньому.

Зазвичай, вони не залишають місця для надії, щоб подивитися на речі інакше. Вони думають і діють лише самотужки й приходять до висновку, зазвичай помилково, що неможливо позбавитися проблем, які їх турбують і засмучують. Вони поневолені відчаєм і не усвідомлюють, що тільки надія може виправити їхнє становище.

Святий Іоанн Златоуст каже, що

«надія особливо проявляється тоді, коли видимі обставини кидають у розпач, а вона подає нам бадьорість у ставленні до майбутнього».

Щоб пояснити цю думку, корисно було б розглянути кілька прикладів із повсякденного життя та професійної діяльності людей, що належать до різних соціальних груп.

Корабель не може вирушити в дорогу:

• • якщо капітан не має надії благополучно здійснити подорож і безпечно повернутися до порту.

• • Якщо він буде готовий опустити руки при першому штормі та бурі.

• • Якщо він побачивши хвилі думатиме, що все скінчено.

• • Якщо в нього весь час будуть похмурі думки про те, що він сам, пасажири та вантаж опиняться на дні.

Однак справжній, досвідчений капітан, йдучи в море, сподівається, що це буде не так. Він вірить в успіх подорожі, що починається, і в те, що вдасться подолати всі можливі труднощі. Що корабель неодмінно прибуде до місця призначення. Він навіть планує наступні рейси. Він твердо сподівається на успіх і правильно оцінює можливості свого корабля, відомі йому з досвіду. Він завжди налаштований оптимістично та непохитно вірить, що за труднощами одного дня наступного дня буде полегшення.

Так само має надію і землероб, який обробляє поля.

Його надія на врожай не дозволяє йому недбало ставитися до роботи. Він розчищає, копає, сіє, садить, прополює, поливає, удобрює та виконує багато інших робіт.

Він дуже втомлюється й упродовж короткого часу піддається мінливим погодним умовам, які іноді сприятливо, а іноді згубно впливають на його врожай. Проте надія утримує його за роботою.

Надія має місце й під час воєнних дій.

Солдати, незважаючи на серйозну небезпеку, сподіваються на перемогу та відчувають натхнення, бо борються за свою батьківщину. Надія вселяє в них мужність, і вони захищають свої цінності та святині з відвагою та сміливістю.

Надія корисна в житті, тому що вона полегшує труднощі, усуває коливання та позбавляє страху. Вона корисна й у духовних питаннях. Надія корисна в житті, тому що вона полегшує труднощі, усуває коливання та позбавляє страху. Вона корисна й у духовних питаннях.

Вона прояснює стосунки з іншими людьми та допомагає у вирішенні проблем, у яких часом винні ми самі. Однак тут важливо розуміти, що головною нашою надією є не надія на ближніх, а те, що ми сподіваємося на нашого Небесного Отця.

Святитель Василій Великий каже:

«Хто сподівається на людину чи підноситься життєвими благами — владою, багатством чи чимось іншим, шанованим за велике серед людей, — той не може сказати: «Господи Боже мій, на Тебе уповах»¹(Пс. 7, 2). Як нічого не слід вшановувати вище, ніж Бога, так і ми не повинні сподіватися ні на кого іншого, а лише на Бога, який є Владикою всього».

І святий пояснює:

«Надії підтримують і підбадьорюють людей протягом всього життя… Ті, хто змогли досягти бажаного, потребують нової надії, тому що колишня надія скоро минула та зів’яла. Тільки в тих, хто трудиться за благочестя, брехливість світу цього не знищує надій і кінець житія не позбавляє їх нагороди за подвиги, тому що від праць і скорбот цього тимчасового життя вони переходять у вічне, туди, де перебуває Небесне Царство».

Амінь.

Священник Діонісій (Таціс)

Джерело